«РАДЯНСЬКА УКРАЇНА» — газета, виходила в Києві 6 разів на тиждень, орган ЦК КП(б)У/ КПУ, ВР УРСР і РНК/РМ УРСР. Бере початок від періодичного видання «Комуніст», перший номер якого з’явився 15 червня 1918 і яке було органом ЦК КП(б)У. Із 16 червня 1926 газета виходила укр. мовою. В добу українізації була одним із провідних політ. видань в УСРР. 1934 у зв’язку з перенесенням столиці до Києва сюди переїхала й редакція. У роки «великого терору» багато її працівників були репресовані. Із січня 1938 в Києві почала виходити паралельна респ. газ. «Советская Украина» (із 7 листопада 1943 рос. видання перетворено на самостійну газ. «Правда Украины»). Із 15 травня 1941 стала органом і ВР УРСР. Із 2 лютого 1943 отримала назву «Радянська Україна» У період Великої вітчизн. війни Рад. Союзу 1941—45
зації нім. намірів щодо Польщі. Рад. стороною розглядалася як важливий крок у задоволенні екон. потреб д-ви, а також передумова подальших переговорів і підписання договору про ненапад між СРСР і Німеччиною. Угода передбачала надання Німеччиною СРСР кредиту в розмірі 200 млн нім. марок терміном на 7 років з 5-відсотковою ставкою (таємний договір передбачав зниження ставки до 4,5 %, а 0,5 % йшло на спец. рахунок СРСР у Берліні) для закупівлі нім. товарів упродовж 2-х років із дня підписання угоди, а також поставку товарів у той самий термін з боку СРСР Німеччині на суму у 180 млн нім. марок. Німеччина взяла на себе зобов’язання надати СРСР за цим кредитом гірничорудне устаткування, обладнання для нафтової, хімічної та сталеливарної пром-сті, електростанцій, турбіни, ковальсько-пресове обладнання, металорізальні верстати, локомотиви, судна, метали та ін. товари, а також військ. техніку. СРСР зобов’язався погасити кредит поставками товарів, переважно сировини: деревини, бавовни, нафти, бензину, фосфатів, платини, невиробленого хутра, кормового зерна, а також продовольства. 11 лютого 1940 укладено Госп. угоду між Німеччиною та СРСР про розширення торгівлі; 2) Договір про дружбу та кордон між СРСР і Німеччиною 28 вересня 1939 — договір між нацистською Німеччиною і СРСР, підписаний міністром закордонних справ Німеччини Й. фон Ріббентропом і наркомом закордонних справ СРСР В.Молотовим після вторгнення в Польщу армій Німеччини та СРСР і окупації її земель. Став логічним завершенням таємної угоди, укладеної між Москвою і Берліном 23 серпня 1939. Провів розмежування між СРСР і Німеччиною приблизно по «Керзона лінії» (лінії Нарев (прит. Вісли) — Зх. Буг (прит. Нарева) — Сян (прит. Вісли)). Закріпив ліквідацію Польс. держави. Сторони домовилися вважати розподіл Польщі остаточним і надалі спільно протистояти спробам відновлення Польс.
д-ви. До СРСР були приєднані Західна Україна і Зх. Білорусь — понад 51 % території Польщі (201 тис. км2) з бл. 13 млн населення. До Німеччини відійшло майже 49 % території Польщі (188,7 тис. км2) з понад 22 млн населення. Таємні додаткові протоколи договору (1 конфіденційний і 2 таємних: «Конфіденційний протокол» (рос. — «Доверительный протокол»), «Таємний додатковий протокол (про поправки до протоколу від 23 серпня 1939 р.)», «Таємний додатковий протокол (про недопущення польської агітації)») корегували «сфери інтересів» Німеччини та СРСР, обумовлені 23 серпня 1939 в Пакті Молотова-Ріббентропа 1939. Конфіденційний протокол визначав порядок обміну рад. та нім. громадянами між обома частинами поділеної Польщі. У ньому йшлося про те, що сторони не будуть перешкоджати особам нім. походження переселятися до Німеччини з територій, які відійшли до СРСР або перебувають у сфері рад. інтересів, і навпаки — етнічним українцям та білорусам переселятися із захоплених Німеччиною територій до СРСР. Таємні протоколи корегували зони «сфер інтересів» у зв’язку з поділом Польщі та встановлювали зобов’язання сторін щодо недопущення «польської агітації» на окупованій території, яка зачіпала інтереси сторін. У ході вторгнення в Польщу німці зайняли Люблінське воєводство і сх. частину Варшавського воєводства, території яких згідно з таємним протоколом до Договору про ненапад перебували у сфері інтересів СРСР. За наполяганням СРСР як компенсація за ці землі до сфери впливу СРСР переходила Литва, за винятком невеликої території Сувалківського району. Цей обмін забезпечував СРСР невтручання Німеччини у взаємини з Литвою, що в результаті привело до створення Литов. РСР 15 червня 1940. У пресі була опубл. лише осн. частина договору без додаткових протоколів. Дж.: Nazi-Soviet Relations 1939— 1941: Documents from the Archives of the German Foreign Office. Washington,
1948; Akten zur deutschen ausw@rtigen Politik 1918—1945: Aus dem Archiv des Deutschen Ausw@rtigen Amtes: Seria D: 1937—1941, bd. 7. Baden-Baden—G`ttingen, 1950—1970; «Секретный дополнительный протокол» к договору о ненападении между Германией и Советским Союзом 23 августа 1939 г. «Международная жизнь», 1989, № 9; Год кризиса: 1938—1939: Документы и материалы, т. 1—2. М., 1990; Документы внешней политики СССР, т. 22, кн. 1. М., 1992; Секретные документы из особых папок. «Вопросы истории», 1993, № 1; Договор о ненападении между Германией и Советским Союзом 23 августа 1939 г. Web: http://www.hrono.info/dokum/193_dok/ 1939ru_ge.html. Літ.: Мюллерсон Р.А. Советскогерманские договоренности 1939 г. в аспекте международного права. «Советское государство и право», 1989, № 9; Семиряга М.И. Советско-германские договоренности в 1939 — июне 1941 гг.: Взгляд историка. Там само; Оглашению подлежит: СССР— Германия: 1939—1941: Документы и материалы. М., 1991; Семиряга М.И. Тайны сталинской дипломатии: 1939—1941. М., 1992; Случ С.З. Экономическое сотрудничество германского рейха и Советского Союза в 1939—1941 годах. «Отечественная история», 1995, № 3; Пронин А.А. Советско-германские соглашения 1939 г.: Истоки и последствия. Екатеринбург, 1998; Безыменский Л.А. Предисловие автора. В кн.: Безыменский Л.А. Гитлер и Сталин перед схваткой. М., 2000; Случ С.З. Советско-германские отношения в сентябре—декабре 1939 года и вопрос о вступлении СССР во Вторую мировую войну. «Отечественная история», 2000, № 5—6; Пронин А.А. Советско-германский договор о ненападении. «Международный исторический журнал», 2002, № 20; Lipinsky J. Das geheime Zusafzprotokol zum deutsch-sowjetischen Nichtanriffsvertag vom 23. August 1939 und seine Enstehungs- und Rezeptionsgeschichte von 1939. Frankfurt am Main — Berlin — Bern, 2004; Международный кризис 1939—1941 гг: От советскогерманских договоров 1939 г. до нападения Германии на СССР. М., 2006; Наджафов Д.Г. Советско-германский пакт 1939 года и его исторические последствия. «Вопросы истории», 2006, № 12. О.Є. Лисенко, Р.І. Пилявець.
на 1939—1940 — війна між СРСР і Фінляндією, складова Другої світової війни. Стала наслідком радянсько-нім. таємної змови про розподіл сфер впливу у світі (Таємні протоколи до Пакту Ріббентропа-Молотова від 23 серпня 1939, Договір про дружбу і кордони між СРСР і Німеччиною від 28 вересня 1939). З боку СРСР мала агресивний, загарбницький характер, ставила на меті анексію території та насадження рад. режиму у Фінляндії. Наприкінці 1930-х рр. СРСР, прагнучи зміцнити свої позиції на пн. зх., посилив дипломатичний тиск на Фінляндію з тим, щоб примусити її «добровільно» передати ряд стратегічно важливих територій (півострови Ханко і Рибачий, Карельський перешийок та ін.) взамін на частину рад. Карелії. Коли фіни, посилаючись на традиційний нейтралітет, відмовилися від цього, СРСР вдався до застосування військ. сили. Приводом для початку війни послужив здійснений 26 листопада 1939, начебто з території Фінляндії (організований рад. спецслужбами), обстріл прикордонного с-ща Майніла (нині с-ще Майніло Ленінгр. обл., РФ). 30 листопада 1939 війська Ленінгр. військ. округу (4 армії) при підтримці кораблів Балтійського і Північного флотів розпочали наступ на широкому фронті від Баренцева моря до Фінської затоки. Водночас рад. авіація піддала бомбардуванню 20 фінських міст, унаслідок чого було вбито і поранено кілька тисяч мирних жителів (14 грудня 1939 СРСР як агресора було виключено зі складу Ліги Націй). З метою комунізації Фінляндії та створення легального прикриття вторгненню рад.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РАДЯНСЬКА УКРАЇНА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
