РАДЗИВІЛЛ (Radvila, Radziwi»») Миколай-Криштоф, на прізвисько Сирітка (02.08.1549—28.02.1616) — магнат із литов. роду, мандрівник-мемуарист і меценат-картограф, князь. Був сином вождя литов. кальвіністів кн. Миколая Радзивіла Чорного, освіту початково здобував у Лейпцизькому ун-ті. Згодом здійснив освітню подорож Європою (1566—68 відвідав Італію, Австрію, Францію). По смерті батька і після особистих відвідин Риму 1567 навернувся на католицизм. 1569 став надвірним маршалком литовським. 1579—86 — великий маршалок литовський, від 1586 — троцький каштелян, від 1590 — троцький воєвода, від 1604 — віленський воєвода. 1564 під корогвами батька взяв участь у битві з росіянами на Улі (прит. Зх. Двіни). 1568 знову бився під Улою (нині міське с-ще Вітебської обл., Білорусь). 1573 брав участь у посольстві до Парижа (Франція) із пропозицією польс. корони для принца Генріха Валуа. 1579 — серед учасників походу на Полоцьк (нині місто Вітебської обл., Білорусь; був важко поранений). 1581 взяв участь в облозі Пскова (нині місто в РФ). 1582—85 на виконання власної обітниці здійснив подорожпрощу до Святої Землі (відвідав венеціанські колонії на Балканах
106 РАДЗИВІЛЛ
М.-К. Радзивілл (Сирітка). Гравюра Л. Кіліана, Д. Кустоса. 1638.
і в Греції, Ліван, Сирію, Палестину, Єгипет, о-в Крит). Опис цієї подорожі видав латиною 1601 у Брунсберзі (нині м. Бранево Варминсько-Мазурського воєводства, Польща) Т.Третер. 1603 у Майнці (Німеччина) його перевидано німецькою, а 1607 у Кракові — польською (у перекладі А.Варгоцького). Із пошани до Мальтійського ордену Р. після мандрівки заснував командорство цього ордену в м-ку Столовичі (нині село Барановицького р-ну Брестської обл., Білорусь),
затверджене магістром мальтійців (проіснувало до 1868). Князь на Олиці та Несвіжу, одружений на кн. Єлизаветі («Галашці») Єфимії з Вишневецьких. Саме за його рішенням волин. Олика стала резиденцією (майоратом) однієї з гілок роду князів Радзивілів. Але осн. увагу Р. приділяв резиденції в Несвіжі (нині місто Мінської обл., Білорусь), де розбудував замок, церкви (зокрема костьол єзуїтів), заклав друкарню (згодом подарував її Віленській єзуїтській академії). Прибічник польс. короля Сигізмунда III Ваза. Підтримав його у справі із Берестейською церковною унією 1596 та під час рокошу М.Зебжидовського 1606—08. Патронував проекту створення карти Великого князівства Литовського (здійснений у 1590-х рр., 1-ше амстердамське видання 1603 не збереглося, але широко відомим стало 2-ге видання 1613, досі часто зване картою Р.). На цій карті вперше докладно (на врізках до осн. карти) представлена течія Дніпра, аж до впадіння в Чорне море (за матеріалами, вірогідно, на 1596). Тв.: Peregrynacja do Ziemi Рwi“tej (1582—1584). В кн.: Archiwum do dziej\w literatury i oСwiaty w Polsce, t. 15, cz. 2. Krak\w, 1925. Літ.: Rys уycia ksicia Miko»aja Krzysztofa Radziwi»»a, zwanego Sierotk. В кн.: Archiwum domu Radziwi»»\w. Krak\w, 1885; Merczyng H. Mapa Litwy z 1613 r. ks. Radziwi»»a Sierotki pod wzg“dem matematycznym i kartograficznym. В кн.: Sprawozdania z posiedzeЅ Towarzystwa Naukowego Warszawskiego, wydz. 3, r. 6, zesz. 6. Warszawa, 1913; Kempa T. Miko»aj Krzysztof Radziwi»» Sierotka (1549—1616) — wojewoda wileЅski. Warszawa, 2000; Вавричин М. Україна на стародавніх картах: Кінець XV — перша половина XVII ст. К., 2005. Д.С. Вирський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Радзивілл Миколай-Криштоф» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
