РАГОЗА Михаїл (у миру — Михайло Васильович; бл. 1540 — між 18.06 і 15.08.1599) — церк. діяч, православний (1589—96), згодом — уніатський (1596—99) митрополит Київський. Походив із білорус. шляхти Мінського пов. Освіту отримав, імовірно, у Віленському єзуїтському колегіумі. До 1576 був писарем віленського воєводи кн. Б.Корецького. 1579 став ігуменом Свято-Вознесенського монастиря в Мінську. 1583 від вдови слуцького кн. Юрія Олельковича отримав монастир Святої Трійці у Слуцьку (нині місто Мінської обл., Білорусь). 1589 рекомендований на
Київ. митрополію високопоставленими правосл. магнатами — новогрудським воєводою Ф.Скумином-Тишкевичем та київ. воєводою кн. В.-К.Острозьким. 1589 затверджений на митрополії польс. королем Жигимонтом III Ваза (див. Сигізмунд III) і висвячений константиноп. патріархом Єремією II Траносом. 1590 Р. відновив традицію регулярного проведення церк. соборів, скликавши в червні в Бересті (нині м. Брест, Білорусь) перший після тривалої перерви собор. Ухвали собору мали сприяти зміцненню дисципліни в церкві, підвищенню освіт. рівня духовенства та розвиткові освіти. Р. підтримав започатковану братствами програму внутр. реформи православ’я. Особливою прихильністю митрополита користувалося Львівське братство, до якого він записався під час свого приїзду до Львова 1591. 1594 розпочався новий етап діяльності Р., пов’язаний із його залученням до унійного процесу (див. Берестейська церковна унія 1596), започаткованого його єпископатом. У червні 1595 разом із більшістю єпископів підписався під осн. документами, де розглядались умови злуки Римо-катол. церкви та Київ. митрополії. Остаточне підписання декларації унії митрополитом Р. та більшою частиною єпископату відбулось 8 жовтня 1596 на унійному соборі в Бересті.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РАГОЗА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
