ПУЗИЦЬКИЙ Антін Олексійович (13.01.1874—1945) — військ. діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Н. в м. Тараща. Військ. освіту здобув у Київ. кадетському корпусі, Одес. піх. юнкерському уч-щі
60 ПУЛ
І.П. Пулюй.
(1902), Офіцерській стрілецькій школі. У роки Першої світової війни — на Південно-Західному фронті, командир піх. Гайворонського полку (1917). З утворенням Української Центральної Ради — діяч укр. руху у військах, командир 4-ї Укр. д-зії 2-го Січового Запоріз. корпусу. За Української Держави — командир полку Сірої дивізії, підтримав протигетьманське повстання 1918, боронив пн. кордони України. Від 1919 — командувач Коростенської групи, заст. начальника д-зії, командир бригади Кулеметної д-зії на більшовицькому фронті. Після інтернування армії в Польщі перебував у Каліші, очолював т-во «Запорожець» (1920—33), був автором спогадів з історії визвол. змагань. П. у м. Каліш (Польща). Літ.: За державність, зб. 1. Каліш, 1929; Прохода В. Записки непокірливого. Торонто, 1969; Колянчук О. та ін. Генералітет українських визвольних змагань. Львів, 1995; Тинченко Я. Українське офіцерство: Шляхи скорботи та забуття: 1917—1921 роки. К., 1995; Литвин М., Науменко К. Збройні Сили України першої половини ХХ ст.: Генерали і адмірали. Львів — Х., 2007. К.Є. Науменко.
Літ.: Спасский И.Г. Русская монетная система. Л., 1962; Котляр М.Ф. Грошовий обіг та лічба монет ХIV— ХVIII ст. на Україні. К., 1975; Федоров-Давыдов Г.А. Денежное дело Золотой Орды. М., 2003.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПУЗИЦЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
