ПРИСУТСТВЕНІ МІСЦЯ — заг. назва держ. адм. органів у Російській імперії, у т. ч. колегіального характеру, для центр., гу-
Присутствені місця у м. Київ. Фото 1906.
бернського або повітового управління. Запроваджувалися рос. царем Петром I на основі запозиченого зі Швеції вчення камералізму із принципами спеціалізації, регламентації обов’язків чиновників, визначеними днями тижня та годинами перебування в канцеляріях, уніфікованими штатами й жалуванням, законодавчо впроваджуваними формами діловодства, типами та видами документів, а також ступенем підпорядкованості їх один одному й контролю за їхньою діяльністю. За недотримання режиму роботи в П.м. чиновників і службовців штрафували, звільняли зі служби тощо. В укр. губерніях П.м. запроваджувалися рос. імп. Катериною II на основі законодавчого акта «Учреждения для управления губерний Российской империи» 1775. Унаслідок придушення польського повстання 1830—1831 у 1830 в зх. губерніях повністю ліквідовувалися регіональні назви П.м. і запроваджувалися загальноросійські: департаменти гол. судів отримали назву карних палат, гродські суди ліквідовувалися, а їхні функції переходили до повітових земських судів із новою назвою — «уездные». Того ж року назви П.м. у губерніях Лівобережної України також були уніфіковані відповідно до «Учреждений…» Крім того, запроваджувалися нові П.м., зокрема совісні та сирітські суди, а в зх. губерніях — міські думи. 1837 канцелярська служба в міських П.м.: магістратах, ратушах, та секретарів у міських думах набула значення державної. Соціальні реформи, проведені 1860—79, сприяли появі самоврядних органів влади, діяльність яких контролювалася й спрямовувалася держ. установами, які у своїй назві використовували слово «присутствіє», зокрема: губернське в сел. справах присутствіє, губернське в земських і міських справах присутствіє, присутствіє у справах страхування робітників та ін. Для економії коштів і зручності населення осн. держ. установи розміщувалися в одній адм. будівлі в губернському та повітовому місті, яка отримувала назву «присутствені місця». Їх буд-во здійснювалося за типовими проектами і фасадами, схваленими
рос. імп. Олександром I 1823. Якщо губернські чи повітові в’язниці не були заповнені злочинцями, то П.м. розташовувалися в їхніх приміщеннях. 1845 були схвалені верховною владою нові типові проекти губернських 3-поверхових та повітових 2-поверхових П.м., а також окремо — плани будівель друкарень, етапних приміщень і приміщень для ночівлі. Для буд-ва П.м. д-ва виділяла кошти, а також запроваджувала їх збір із місц. населення, зокрема практикувала такий у Подільській губернії, Волинській губернії та Київській губернії. 1845 його сплачували в Подільській губ. купці — 0,25 % їхніх капіталів, ін. платники податків, за винятком державних селян, — 3,5 копійки сріблом упродовж 5-ти років; у Волин. губ. розмір збору було збільшено для платників податку до 4 копійок сріблом, термін сплати тривав 14 років. Для населення Київ. губ. встановлювалася така ж схема сплати коштів на облаштування П.м., із тією різницею, що збір становив 5 копійок сріблом, зі строком 8 років. Дж.: Полное собрание законов Российской империи, 1 собрание. СПб., 1830, т. 5: 1713—1719, № 3205; Т. 38: 1822—1823, № 29342; 2 собрание. СПб., 1831, т. 6, отд. 2: 1831, № 4894, 4992; СПб., 1836, т. 11, отд. 1: 1836, № 9226; СПб., 1838, т. 12, отд. 1: 1837, № 10315; СПб., 1846, т. 20, отд. 1: 1845, № 18642; Отд. 2: 1845, № 19343, 19344; 19345. В.С. Шандра.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПРИСУТСТВЕНІ МІСЦЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
