«ПРАЗЬКА ВЕСНА» 1968 — період політ. лібералізації та суспільно-політ. реформ у Чехословаччині із січня (пленум ЦК Комуніст. партії Чехословаччини (КПЧ), обрання О.Дубчека 1-м секретарем ЦК КПЧ) до серпня (вторгнення військ. підрозділів ЗС СРСР і країн Варшавського договору до Чехословац. Соціаліст. Республіки (ЧССР) 21 серпня 1968), спрямованих на побудову «соціалізму з людським обличчям». У своїй основі «П.в.» була сусп. рухом широких мас за демократ. перетворення в країні,
зініційованим реформаторською течією всередині КПЧ і представниками інтелігенції. Рад. пропаганда називала події в Чехословаччині «загрозою для соціалістичної системи». Усвідомлюючи це, влада прагнула створити щільний заслін впливу демократ. процесів у ЧССР на рад. сусп-во. В СРСР і, зокрема, в Україні важливу роль у формуванні громад. думки відіграли закриті інформаційні листи ЦК КПРС, які протягом 1968 — 1-ї пол. 1969 надсилалися первинним парт. орг-ціям країни. Вони стали стрижнем ідеологічних заходів, розрахованих на членів КПРС, широкі кола населення. Однією з форм ідеологічної і психологічної обробки населення стало проведення засідань парт. активів, закритих і відкритих парт. зборів, масових мітингів у трудових колективах. Дієвий вплив на населення здійснювали засоби масової інформації, які поширювали матеріали в руслі рішень вищого партійно-держ. кер-ва СРСР. Незважаючи на протидію владних структур, жорстку цензуру, об’єктивна інформація про події 1968 в Чехословаччині різноманітними каналами доходила в Україну і поширювалася серед широких кіл населення. Важливим каналом розповсюдження зазначеної інформації залишалися ЗМІ ЧССР, які здійснювали свій вплив не лише на західні, а й на ін. регіони України. Принципово нове уявлення про те, що відбувалося в Чехословаччині,
Жителі м. Прага навколо радянських танків у перший день введення радянських військ до Чехословаччини. 21 серпня 1968
громадяни України отримували в процесі обміну офіц. делегаціями по лінії парт., рад., комсомольських, профспілкових органів, громад. орг-цій, туристських програм. «П.в.» активізувала суспільно-політ. процеси в Україні. Її ідеї певним чином політизували сусп-во, стимулювали розвиток укр. нац. правозахисного руху, в якому через «П.в.» визрівала ідея можливості реальних змін у тоталітарній системі, що знайшло свій вияв у різноманітних формах невдоволень — від відкритого засудження окупації ЧССР до поширення листівок, прокламацій, написання анонімних листів, надписів, здійснення ін. протестних акцій, а також на побутовому рівні в усіх регіонах України, особливо після 21 серпня 1968. Аби виправдати дії і втручання у внутр. справи ін. країни, кер-во СРСР намагалося дискредитувати демократ. процеси в Чехословаччині. Ці процеси називалися «контрреволюцією», тлумачилися як «намагання відновити буржуазний лад». Офіц. обґрунтування введення військ до ЧССР викликало сумнів у колах укр. наукової, творчої інтелігенції, серед студентської молоді, робітників, селянства, духовенства, які вбачали в тискові на Чехословаччину відхід від принципів демократії, забезпечення прав і свобод людини. Під впливом чехословац. подій 1968 на якісно новий рівень піднявся громад. рух за легалізацію Української греко-католицької церкви. Принципово нові підходи чехословац. кер-ва до свободи віросповідань, відновлення греко-катол. церкви в ЧССР 1968, повернення храмів і культового майна стали своєрідним сигналом для католиків сх. обряду України. Утихомирення неприйнятної для партійно-держ. кер-ва СРСР громад. думки відносно подій у Чехословаччині здійснювалося різними методами — від профілактичних бесід в управліннях КДБ, перевірок на професійній основі до порушення кримінальних справ, які тягнули за собою тривалий термін ув’язнення.
tp ht :// st hi or o y. rg a .u
/
tp ht :// та пд. лісової зон Центр. і Сх. Європи. Опорні пам’ятки: Корчак (Сх. Волинь), Хотомель (Прип’ятське Полісся), Ріпнів, Зимне (Зх. Волинь), Рашків, Лука-Каветчинська, Бернашівка (Середнє Подністров’я), Кодин (Буковина), Краков-Могила (Польща), Нітра (Словаччина), Бржезно, Розтоки (Чехія), Дессау-Мозігкау (Німеччина). Пам’ятки П.к. — здебільшого невеликі відкриті селища (одночасно функціонувало 7—10 домогосподарств), поодинокі городища і скарби, ґрунтові та курганні могильники (останні характерні для пізньої фази к-ри). Житла — чотирикутні заглиблені будівлі (площею 15—20 м2) із піччю-кам’янкою або зрідка глинобитною в одному з кутів та стінами зрубної або стовпової конструкції. Поховальний обряд — кремація на стороні з наступним похованням решток у невеликій ґрунтовій ямці (в урні чи без); поховання супроводжував бідний інвентар, значна їх частина безінвентарна. У низці випадків поховання перекриті невеликими насипами (до 10 м у діаметрі та 1 м заввишки). Речовий комплекс представлений здебільшого керамічним посудом (груболіпні, зазвичай неорнаментовані горщики, ско-
Одним із засобів боротьби з інакодумством стало порушення кримінальних справ за 62-ю і 197-ю статтями Кримінального кодексу УРСР. Крім того, у звинувачувальних висновках чільне місце займало, серед іншого, «антирадянське трактування чехословацьких подій». Як приклад, можна навести кримінальні справи викладача вищого військ. навч. закладу Г.Алтуняна, правозахисника, генерала П.Григоренка, доцента Кіровогр. пед. ін-ту Г.Дубовова, літ. працівника редакції газ. «Черкаська правда» В.Захарченка, заступника завідувача відділу пропаганди і агітації Черкас. обкому КПУ (звільненого з посади незадовго до порушення кримінальної справи) М.Ліхцова, вчителя із Житомир. обл. Д.Мазура та ін. Загалом події «П.в.» стали важливим явищем суспільно-політ. життя Європи 2-ї пол. 20 ст., однією з найсерйозніших політ. криз у соціаліст. таборі. Ідеї «П.в.» неабияким чином вплинули на зародження, вже на новому витку історії, антиавторитарних ідей, що втілилися на практиці в 1980-х рр., призвели, зрештою, до зміни сусп. ладу в СРСР і країнах Сх. Європи.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««ПРАЗЬКА ВЕСНА» 1968» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
