ПОЧАЇВСЬКА ДРУКАРНЯ — видавничий заклад при СвятоУспенському чол. монастирі в Почаєві. 1618 в Почаєві діяла мандрівна друкарня Кирила (Транквіліона) Ставровецького. Бл. 1730 тут засновано друкарню при монастирі василіан заходами луцького греко-катол. єпископа Феодосія Лубенецького-Рудницького та ігумена Гедеона Козубського. Першим великим книжковим виданням П.д. був Служебник 1734—35. Крім літургічних книг, видавалися проповіді, повчання, панегірики, підручники. До найважливіших друків належать збірка «Гора Почаєвська», яка включала житіє Іова Почаївського (кілька видань), і нотний Ірмологіон (1766 і 1775), збірка повчань та проповідей «Народовіщаніє» (1-ше вид. — 1768), «Богословія нравоучителная» П.Антуана (перше вид. — 1776); Богогласник, Біблія (1798, передрук із київ. видання). Наприкінці 18 ст. П.д. була єдиною друкарнею, що випускала книжки укр. мовою, близькою до розмовної (правила доброго тону «Політика світська», порадник І.Ленкевича «Книжиця для гос-
подарства...», «Науки парохіяльнія» Ю.Добриловського, 1792, 1794 та ін.). Видавалися повчальні та богословські твори українських письменників, які писали мовами церковнослов’янською (Йоасаф Кроковський, Йосиф Торжевський, Амплій Крижанівський), латинською (Мануїл Ольшавський, Корнило Срочинський, Тимофій Щуровський), польською (Порфирій Важинський, Панталеон Кульчицький, Гнат Филипович). Лат. мовою надруковано посібники із граматики, риторики та філософії, тези філос. диспутів у василіанських монастирях у Луцьку й Підгірцях, документи з історії
468 ПОЧАЇВСЬКА
укр. церкви, каталоги ченців, польською — посібники з фізики та геометрії, книжку про мінеральні води, вірші, п’єси і промови польс. письменника В.Жевуського, програми вистав із Володимирської василіанської школи. Друкувалися також книги на замовлення рос. старообрядців. Усупереч вказівкам ієрархів П.д. підтримувала зв’язки з Києво-Печерською друкарнею, обмінювалася з нею працівниками й виданнями, сприяла в поширенні книжок. У різний час префектами (керівниками) П.д. були Адріян-Антін Громачевський (1739— 42), Спиридон Кобернський (кін. 18 ст.), редакторами і коректорами — Адріян Лясковський, Арсен Сіницький. До оформлення друків залучалися визначні гравери А.Голота, Й.Гочемський, Ф.Стрільбицький. Із 1831 монастир передано правосл. церкві, 1833 йому надано статус лаври (див. Почаївська Свято-Успенська лавра). У 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. (до 1914). П.д. друкувала реліг. літературу, збірки пісень (у т. ч. перевидання «Богогласника»), церковно-краєзнавчий час. «Волынские епархиальные ведомости», чорносотенний «Почаевский листок». Літ.: Огієнко І. Історія українського друкарства, т. 1. Львів, 1925; Книга і друкарство на Україні. К., 1965; Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам’ятки книжкового мистецтва, кн. 2, ч. 1—2. Львів, 1984; Pid»ypczak-Majerowicz M. Bazylianie w Koronie i na Litwie: Szko»y i ksiуki w dzia»alnoСci Zakonu. Wroc»aw, 1986. Я.Д. Ісаєвич.
