ПОХОДИ РУСІВ НА КАСПІЙСЬКЕ МОРЕ — серія грабіжницьких набігів дружин русів (див. Русь) на мусульманські д-ви в басейні Каспійського моря (на території сучасних Республіки Дагестан (РФ), Азербайджану та Ірану), складова частина норманської експансії епохи се-
редньовіччя. У науці залишається спірним питання, чи пов’язані ці походи з київ. угрупованням русів, чи з ін. їхніми центрами, місця розташування яких дослідники визначають у Чернігові, Тмуторокані або на Верхній Волзі. До 960-х рр. походи русів на Каспійське море треба розглядати в контексті протистояння Хозарського каганату з мусульманськими д-вами на узбережжі Каспійського моря. Адже саме Хозар. каганат контролював річкові шляхи, що вели до Каспійського моря, — шлях по Дону контролювала фортеця Саркел, а по Волзі — столиця каганату Ітиль. Тож, згідно з повідомленнями араб. середньовічних істориків та географів, руси або виступали найманцями хозар, або отримували від них дозвіл на прохід в обмін на частку здобичі (50 %); згадується й тривале перебування найманого війська з русів у столиці каганату. Перші повідомлення про русів у регіоні Каспійського моря пов’язані з торгівлею і датуються 840-ми рр.: Ібн Хордадбех повідомляє про шляхи купців-русів до Багдада (нині столиця Іраку) та Рея (нині місто в Ірані): по Дону та Волзі вони потрапляли до Каспійського моря, а звідти йшли в Іран. У 9 ст. регіон Каспійського моря набув важливого значення в торгівлі араб. країн — у цей час ним проходили торг. шляхи, які пов’язували Іран, Ірак, Середню Азію з Поволжям, Сх. та Центр. Європою, свідченням чого є величезні скарби араб. срібла в Сх. Європі. Перше повідомлення про військ. експедицію русів датується 864—84, коли, згідно з повідомленням іранського історика 13 ст. Ібн Ісфендійара, у роки правління еміра Табаристана Аліда ал-Хасана ібн Зайда, була повністю винищена дружина русів, яка захопила найбільший порт на пд. узбережжі Каспійського моря — Абаскун. Дехто із сучасних істориків вважають інформацію про цей похід помилковою, адже мусульманські історики 10 ст. датують перші військ. виправи русів на Каспії 50-ма роками пізніше. Значно більший масштаб мала серія походів русів на Каспійське море, що, за повідо-
465
st hi
ПОХОДИ
or o y. rg a .u
/
466 ПОХОЖІ
Почаїв. Гравюра Н. Орди. 1860— 1870-ті рр.
змушені відступити, перебивши тих мешканців міста, які не змогли внести за себе викуп. Існуванню Хозар. каганату було покладено край походом 965—69. У ході 2-х кампаній руси захопили Саркел на Дону, згодом їм вдалося розграбувати Ітиль у гирлі Волги та Семендер поблизу узбережжя Каспійського моря. Розгром каганату відкрив русам шлях до безпосереднього втручання у справи д-в Закавказзя та Пн. Ірану. 987 руси на запрошення еміра Маймуна бен Ахмада втрутилися в політ. боротьбу в Дербенті (нині місто в Республіці Дагестан, РФ). 1030—31, знову як союзники правителя Дербента, руси розбили військо правителя Ширвана Минучихра і навіть перейшли р. Аракс (прит. Кури). Після цього частина русів через Візантію вернулася на батьківщину, а інші наступного 1032 в союзі з аланами виступили вже проти Дербента, але зазнали поразки. Немає сумнівів, що центром активності русів на Закавказзі в 11—12 ст. стало Тмутраканське князівство, протягом більш ніж століття контрольоване рус. князями. За деякими джерелами, існували поселення русів і в самому Дагестані — про це йдеться в т. зв. Історії Ірхана. Останній похід русів на Каспійське море датується 1174. Згідно з Хакані — придворним поетом ширваншахів, 73 човни русів піднялися Курою до Лемберана, а союзні їм половці, захо-
пивши Дербент, також рушили в Пн. Азербайджан. Лише спільними зусиллями ширваншаха Ахситана I та грузин. царя Георгія III вдалося припинити цей грабіжницький набіг. Походи русів на Каспійське море тривали значно довше походів Русі на Візантію, проте, у порівнянні з ними, мали другорядне значення для становлення Давньорус. д-ви. Із поступовим занепадом мусульманської торгівлі в регіоні й т. зв. кризою араб. срібла інтереси Київської Русі дедалі більш концентрувалися на взаєминах із Візант. імперією та країнами Європи, чому сприяла і християнізація Русі. Водночас ці походи сприяли поширенню торгівлі Русі із країнами Сходу, встановленню регулярних екон., політ. контактів Русі з мусульманським світом. Літ.: Дорн Б.А. Каспий: О походах древних русских в Табаристан, с дополнительными сведениями о других набегах их на побережья Каспийского моря. СПб., 1875; Заходер Б.Н. Каспийский свод сведений о Восточной Европе, т. 1—2. М., 1962—1967; Минорский В.Ф. История Ширвана и Дербенда ХI—ХII вв. М., 1963; Новосельцев А.П. Киевская Русь и страны Востока. «Вопросы истории», 1983, № 5; Древняя Русь в свете зарубежных источников. М., 1999; Коновалова И.Г. Походы русов на Каспий и русско-хазарские отношения. В кн.: Восточная Европа в исторической ретроспективе. М., 1999. А.А. Плахонін.
князівства Литовського в 14—16 ст. У великокнязівських та шляхетських помістях «П.»с. володіли певним наділом землі. Після сплати всіх необхідних податків і повинностей вони мали право на вільний перехід в ін. поселення. При великокнязівському пожалуванні сіл з «П.»с. магнатам та шляхті останні ставали лише власниками землі, а не особи «похожого» господаря, який мав право вільно переселитися в ін. місце. Статус «похожого» селянина визначався часто угодою між останнім та його сюзереном. І скільки б часу «похожий» не проживав у володінні феодала, він, представивши вказану письмову угоду, міг вийти на волю, залишивши землю сюзеренові. «Похожими» також визнавалися ті невільні категорії населення (челядь, коланні, отчичі та ін.), яких у голодні роки феодал добровільно відпускав «кормитися». Літ.: Любавский М.К. Областное деление и местное управление Литовско-Русского государства ко времени издания первого Литовского статута. М., 1892; Довнар-Запольский М. Государственное хозяйство Великого княжества Литовского при Ягеллонах, т. 1. К., 1901; Греков Б.Д. Крестьяне на Руси. М.—Л., 1946; Похилевич Д.Л. Крестьяне Белоруссии и Литвы в XVI—XVIII вв. Львов, 1957; Гурбик А.О. Еволюція соціально-територіальних спільнот в середньовічній Україні (волость, дворище, село, сябринна спілка). К., 1998. А.О. Гурбик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОХОДИ РУСІВ НА КАСПІЙСЬКЕ МОРЕ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
