ПОСЯДА Іван Якович (09.04(28. 03).1823—24(12)10.1894) — педагог, громад. діяч, член КирилоМефодіївського товариства. Н. в м. Зіньків у сім’ї міщанина. 1843 закінчив Полтав. г-зію і став студентом філос. ф-ту Київ. ун-ту. Навесні 1846 вступив до КирилоМефодіївського т-ва, належав до радикально-демократ. крила. Під впливом Т.Шевченка став прихильником ідеї створення федерації слов’ян. народів і ліквідації кріпосного права. Навесні 1847 у П. було зроблено обшук і відправлено до в’язниці Третього відділу, звідки 11 червня (30 травня) 1847 його вислали до Казані (нині столиця Татарстану, РФ) із правом продовжувати навчання в ун-ті та з умовою подальшої служби у великорос. губернії. У лютому 1849 закінчив Казанський ун-т зі ступенем кандидата філол. наук. Із березня 1849 перебував на Полтавщині, де місц. поліція за розпорядженням Третього відділу завела на нього справу «Про установлення нагляду за кандидатом Посадою». Тоді ж призначений помічником керуючого канцелярією рязанського губернатора. 1 березня (18 лютого) 1852 його було звільнено з-під нагляду поліції. 1856 переведено до Санкт-Петербурга в мін-во наділів Рос. імперії. Того ж року, звільнившися зі служби, став домашнім учителем дітей цензора З.Бекетова, із родиною якого виїхав за кордон. Провів там 8 років. Вивчав політ. лад Австрії, Швейцарії, Франції та Пруссії. Відвідав Єнський, Лейпцизький, Берлінський, Галльський ун-ти. Слухав лекції, брав участь у пед. конференціях, давав зразкові уроки в елементарній школі. 1863 повернувшись до Росії, перейшов на викладацьку роботу. Із 1865 викладав у Петербурзькій і Полоцькій військ. академіях. 1869 був призначений директором Київ. вчительської семінарії, переведеної 1873 до Коростишева. Із 1880 працював директором шкіл Воронезької, а з 1882 — Оренбурзької губерній. 1891 вийшов у відставку і повернувся в Україну. П. у м-ку Коростишів, могила не збереглася.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОСЯДА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
