ПОСУЛЛЯ — істор. регіон в басейні р. Сула (ліва прит. Дніпра). Назва «Посулля» згадується в Іпатіївському літописі при описі подій 1125 і 1138. П. увійшло до Київської Русі наприкінці 10 ст., коли за наказом київ. кн. Володимира Святославича вздовж правого берега Сули збудували низку фортець (у т. ч. Воїнь, Лубно (див. Лубни), Ромен; див. Ромни), які утворили прикордонну оборонну лінію проти печенігів, а пізніше — половців. Із 2-ї пол. 11 ст. П. — у складі Переяславського князівства. Після монголо-татарської навали П. втратило осіле населення й увійшло в зону татар. кочовищ. Із 2-ї пол. 14 ст. П. належало Великому князівству Литовському. У 16 ст. ця територія відома як «уходи» — угіддя, де міщани Канева займалися мисливством, рибальством і бортництвом. Нова землеробська колонізація «пустині Сули» почалася після 1590, коли П. стало власністю князів Вишневецьких. 2007 створено держ. історико-культ. заповідник «Посулля», який охороняє кілька об’єктів різних епох і типів (від скіф. курганів до меморіальних музеїв П.Калнишевського і поета О.Ющенка) на території Роменського та Недригайлівського р-нів Сум. області. Літ.: Лазаревский А. Лубенщина и князья Вишневецкие. «Киевская старина», 1896, № 1; Коринный Н.Н. Переяславская земля. Х — первая половина XIII века. К., 1992; Моргунов Ю.Ю. Древнерусские памятники поречья Сулы. Курск, 1996. Д.Я. Вортман, Я.І. Дзира.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОСУЛЛЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»