ПОНЯТОВСЬКИЙ (Poniatowski) Юзеф-Антоні (J\zef Antoni; Йосиф-Антоній, Йосип-Антін; 07.05 (26.04).1763—19(07).10.1813) — військ. і держ. діяч Речі Посполитої та Варшавського князівства, князь (од 1765), ад’ютант римсько-герм. імп. Йосифа II Габсбурга (1788), маршал Франції від 15 (3) жовтня 1813. Масон. Н. в м. Відень, син Анджея (фельдмаршала-лейтенанта «Священної Римської імперії германської нації») та Терези (у дівоцтві — Кінська) Понятовських, племінник Станіслава-Августа Понятовського. 1774 отримав хмільницьке староство, пізніше ще два — жижморське та вілюнське (див. Староство). 7 лютого (27 січня) 1780 став на австрійс. службу підпоручиком карабінерного полку. 1781 — капітан, 1782 — командир ескадрону. 1784 відряджений до Львова й Тарнува (нині місто Малопольського воєводства, Польща) рекрутувати підрозділи галицьких уланів. 1786 — підполковник, переведений до цісарського легкокінного полку ім. Йосифа II. 1787 супроводжував польс. короля Станіслава-Августа Понятовського до Канева на
зустріч з рос. імп. Катериною II, був їй представлений. На початку австро-турец. війни 1788—91, під час штурму фортеці Шабац, тяжко поранений. Восени 1788 став полковником. 3 жовтня (22 вересня) 1789 номінований генерал-майором Речі Посполитої. 1790 призначений шефом коронної пішої гвардії, заст. начальника Укр. д-зії, фактично виконував обов’язки командувача. Сприяв проголошенню Конституції Речі Посполитої Третього травня 1791. 19 (8) березня 1792 підвищений до генерал-лейтенанта. 1793 оприлюднив нотатки «Mes souvenirs sur la campagne 1792» («Мої спомини про кампанію 1792»), збирався вступити волонтером до брит. середземномор. експедиції чи попливти до Америки. Взяв участь у повстанні, зорганізованому Т.Косцюшком. Після цілковитої капітуляції Варшави перед генерал-аншефом О.Суворовим відсторонився від подальших акцій. 10 квітня (30 березня) 1795 виїхав до Відня. Наприкінці 1796 отримав звання генерал-поручика, присягнув рос. імп. Павлу I, хоч і заявив про бажання звільнитися від наданого чину (1797). Від осені 1798 здебільшого мешкав у Варшаві та власних маєтках. 1811 намагався обстоювати план використати Україну як театр майбутнього нападу на Рос. імперію. Восени 1812 взяв оруду над 5-м («польським») корпусом Великої армії. В авангарді армії увійшов до Москви. 29 (17) жовтня на зворотному шляхові контужений поблизу м. Гжатськ (нині м. Гагарін Смоленської обл., РФ). Обраний ген. регіментарем Ген. конфедерації 21 (9) грудня 1812,
419
ПОНЯТОВСЬКИЙ
П.Д. Понятенко.
Ю.-А. Понятовський. Портрет роботи художника Ю. Коссака. 1879.
st hi
or o y. rg a .u
/
420 ПОПАШ
розбудував нац. гвардію, мобілізував посполите рушення. З оновленим військом 2—4 лютого (21—23 січня) 1813 пішов на Краків, а звідти навесні подався до Саксонії. На базі польс. кадрів створив 8-й франц. корпус. Не раз поранений, потонув у р. Вайсе-Ельстер. 23 (11) жовтня 1813 його тіло було поховане в ратуші лейпцизького передмістя Грімма, 10 вересня (29 серпня) 1814 перенесено до каплиці варшавського костьолу Святого Хреста, а 22 (10) липня 1817 — до склепу королів. гробниць краківського кафедрального собору на Вавелі. Літ.: Askenazy S. Le Prince Joseph Poniatowski. Paris, 1915; PradzyЅski J. Ksiуe J\zef Poniatowski. Warszawa, 1920; Skowronek I. Poniatowski J\zef Antoni h. Cio»ek. В кн.: Polski s»ownik biograficzny, t. 27. Wroc»aw—Warszawa—Krak\w—GdaЅsk—є\dп, 1983; Залесский К.А. Наполеоновские войны: 1799—1815. М., 2003. П.Г. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОНЯТОВСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
