ПОЛЬ Олександр Миколайович (01.09(20.08).1832—07.08(26.07). 1890) — громад. і культ. діяч, підприємець, археолог та колекціонер. Н. в с. Малоолександрівське (нині с. Малоолександрівка Верхньодніпровського р-ну Дніпроп. обл.). Походив по батьківській лінії із дворянського роду прибалт. німців, по материнській — із відомих укр. козацько-старшинських родів — Полуботків і Полетик (див. Политики). Закінчив Полтав. губернське уч-ще (1850), правничий ф-т Дерптського ун-ту зі ступенем і правами канд. дипломатичних наук (1854). Виконував обов’язки члена Катеринославського губернського дворянського к-ту в сел. справах (1858—61). Був обраний депутатом від Катеринославської губернії в Петерб. к-т для вироблення проекту сел. реформи (1860). За особистий внесок у підготовку і проведення селянської реформи 1861 відзначений рос. імп. Олександром II золотою медаллю. П. обирався довічно гласним Катериносл. губернських земських зборів від Верхньодніпровського пов. (з 1866), почесним мировим суддею того ж повіту (з 1869). Виконував обов’язки члена Катериносл. губернської училищної ради (1866—72), почесного попечителя Катериносл. реального уч-ща (з 1883), члена попечительних рад кількох навч. закладів, активно сприяв розвиткові освіти в краї. Зробив значний внесок у перетворення Катеринославщини на провідний центр гірничодобувної і металургійної пром-сті. З його ім’ям пов’язане відкриття в Дубовій Балці біля р. Саксагань (прит. Інгульця, бас. Дніпра) побл. с-ща Кривий Ріг багатих покладів залізної руди (1866). За ініціативи і на кошти П. нім. спеціалісти 1872—73 дослідили родовища залізних руд Криворіжжя, визначили їхні масштаби, можливість практичного використання. Був гол. акціонером створеного в грудні 1880 в Парижі (Франція) ЗАТ «Залізні руди Кривого Рогу» зі статутним капіталом 5 млн франків, яке 1881 розпочало видобуток залізної руди на Саксаганському руднику.
Пам’ятник О. Полю у м. Дніпропетровськ. Скульптор В. Небоженко, архітектор В. Положій. 2002.
Завдяки неодноразовим клопотанням П. перед урядом було отримано дозвіл на спорудження Криворізької (Катерининської) залізниці, яка пролягла через Катеринослав (нині м. Дніпропетровськ) і з’єднала Криворізький залізорудний район із Донец. вугільним басейном (травень 1884). Одночасно успішно займався наук. діяльністю в галузі мінералогії, був знавцем укр. історії, проводив археол. розкопки. Член наук. т-в: Імператорського т-ва сільс. госп-ва Півдня Росії (із 1860), Одеського товариства історії та старожитностей (з 1870), Імператорського Моск. археол. т-ва (з 1885), учасник археол. з’їздів: 2-го в Санкт-Петербурзі (1871) і 4-го в Одесі (1884). Автор статей у «Записках Одесского общества истории и древностей» («Археологические находки», «Мишурин Рог» (1872) та ін.). Добре знав музеї і колекції Росії та Зх. Європи, захоплювався збиранням предметів старовини, насамперед пов’язаних з історією запороз. козацтва. До складу його приватного зібрання входили археол. знахідки кам’яного віку, бронзового віку і залізного віку (переважно з Катеринославської губернії), антич.
міст Пд. Причорномор’я (переважно з Керчі й Херсонеса Таврійського), скіф. старожитності, пам’ятки періоду Київської Русі (з Княжої Гори поблизу Канева, курганів Катеринославщини, околиць Нікополя), запороз. та південнорос. старовини, цінні мінералогічні, нумізматичні й етногр. колекції, збірки стародруків і б-ка, предмети мист-ва: картини, гравюри, старовинний фарфор, емалі, бронза, камеї, геми тощо. Особливу цінність становила колекція пам’яток Запорозької Січі (281 одиниця зберігання), яка навіть перевершувала аналогічну збірку В.Тарновського і по праву вважалася за своєю унікальністю найзначнішою в Україні. На основі цього зібрання в грудні 1887 П. відкрив у Катеринославі приватний археол. музей, що складався із 7-ми розділів. 1905 дружина колекціонера, виконуючи його волю, передала колекцію до Катеринославського обласного музею імені О.Поля, заснованого 1902 за ініціативи Катеринославського наукового товариства на вшанування його пам’яті (нині Дніпропетровський історичний музей імені Д.Яворницького). За заслуги в екон. і культ. розвитку краю П. у листопаді 1887 був обраний почесним громадянином Катеринослава. П. у м. Катеринослав. Літ.: Эварницкий Д. Памяти А.Н. Поля. «Екатеринославские губернские ведомости», 1890, 28 июля, № 59; Каталог коллекций древностей А.Н. Поля в Екатеринославе, вып. 1. К., 1893; Синявский А. А.Н. Поль (биографический очерк к открытию здания областного музея его имени). Екатеринослав, 1905; Вертоградов Н. Памяти А.Н. Поля. Екатеринослав, 1910; Романченко Г.Н. Александр Николаевич Поль. В кн.: Труды Института истории естествознания и техники, т. 33. М., 1960; Платонов В. Человек-легенда: Александр Поль. Днепропетровск, 2002; Российский государственный исторический архив, ф. 1343, оп. 27, д. 4812. О.М. Донік.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОЛЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
