ПОЛИТИКИ (Політики, Полетики) — козацько-старшинський, згодом дворянський рід, можливо, шляхетського походження. Засновник роду — Іван П. (1-ша пол. 17 ст.), — за родинною легендою, «мешкав у Кременецькому повіті, недалеко від м. Бродова, на своєму шляхетному маєтку». Один із його синів — Василь Іванович (можливо, Іван Іванович; р. н. невід. — п. після 1672), зять гетьмана Д.Многогрішного, седнівський сотник (бл. 1670), зміцнив становище роду в Гетьманщині, однак не залишив нащадків чол. статі. Його брат — Іван Іванович (р. н. невід. — п. 1673) — козак Лубенської сотні Миргородського полку (1679), загинув під Хотином. Від його синів Павла та Григорія походять дві гілки роду — старша та молодша. Молодша гілка, що бере початок від Григорія Івановича (р. н. невід. — п. 1711), подрібнішала та занепала. Старша гілка, заснована значковим товаришем Полтавського полку Павлом Івановичем (р. н. невід. — п. 1709), який загинув під час Полтавської битви 1709, дала плеяду відомих особистостей. Старший з його синів — Андрій Павлович (бл. 1692 — 1773) — був роменським війтом (1727—29) та бунчуковим товаришем (1749—57). Відомими стали сини Андрія: Григорій (див. Г.Политика; 1725—84) — визначний історик, філософ, письменник, перекладач і громад. діяч; Іван (бл. 1726 — 1783) — лікар, нач. Петерб. сухопутного шпиталю (1750—51, 1756—59), професор медицини Лейденського ун-ту (1754), професор Кільської мед. академії (1754—56), дивізіонний лікар (1759—63) та лікар Васильківського карантину (1763—83), відзначився під час боротьби з чумною епідемією в
st hi
or
o y.
rg a .u
/
tp ht ://
Києві (1770-ті рр.); Андрій (бл. 1741 — після 1798) — роменський повітовий (1784, 1797—98) та черніг. губернський (1785—88) предводитель дворянства, автор «Дневника пребывания Екатерины II в Киеве в 1787 г.» («Сын Отечества», 1843, № 3; «Памятная книжка Киевской губернии на 1858 г.». К., 1858). Серед онуків Андрія Павловича — Василь Григорович (1765—1845) — історик, письменник, збирач укр. рукописів; Михайло Іванович (1768—1824) — секретар імп. Марії Федорівни (1798—1807), дійсний статський радник (1807), автор філос. трактатів; Петро Іванович (1776, за ін. даними, 1778 — 1849) — дипломат і культ. діяч, радник рос. посольств у США (1809—11), Бразилії (1811—12), Іспанії (1812—14) та Великій Британії (1816—17), надзвичайний посланник і повноважний міністр Російської імперії в США (1817—22), рос. представник на багатьох міжнар. заходах, із 1832 — член Ради МЗС Рос. імперії, дійсний таємний радник (1841) і сенатор (1825), президент Т-ва лісного госп-ва (з 1834) та дійсний член Людинолюбного тва, близький до літ. гуртка М.Карамзіна, член «Арзамаса», автор праці «A Sketch of the Internal Condition of the United States and Their Political Relations with Europe» (Балтимор, 1826) і цікавих спогадів («Русский архив», 1885, т. 3), його ім’ям названо гору на Алясці. Правнуками Андрія Павловича були: Василь Аполлонович (1821—88) — публіцист і громад. діяч, власник (із 1875) і гол. редактор (із 1876) «Биржевых ведомостей» (із 1879 — «Молва»), гласний Петерб. міської думи; Олександр Михайлович (1800—57), відставний генералмайор (1845), дійсний статський радник (1846), чиновник з особливих доручень при голові поштового департаменту МВС Рос. імперії. Дружина Олександра Михайловича — Ідалія (ІдаліяМарія) Григорівна (бл. 1810 — 1890), уроджена Обортей, позашлюбна дочка графа Г.Строгонова, відома петерб. красуня, — відігравала значну роль у трагічній долі О.Пушкіна. Сином значкового товариша Лубенського полку (1745—50) Івана Павловича (р. н. невід. —
п. після 1750), рідного брата Андрія, був Григорій Іванович (бл. 1735—1798) — радник посольства в Австрії (1770—74) та автор перекладів із лат. мови і статей з укр. історії. До нащадків Івана Павловича належав також Іван Михайлович (бл. 1864 — після 1900) — чиновник Черніг. губернського правління та, ймовірно, автор праці про рід Политик («Род Полетик: Происхождение, история их земельной собственности, описание герба и поколенная роспись». Чернигов, 1892). Від молодшого з братів Андрія та Івана Павловичів — значкового товариша Лубенського полку (1729) Матвія Павловича (1-ша. пол. 18 ст.) — походить Костянтин Федорович (1858 — після 1918) — генерал-майор (1916), командир 83-ї артилер. бригади (1914—17), учасник громадян. війни 1918—22 та Білого руху. Відгалуженням роду П. були також Политковські, які походили від Сави Івановича П., ще одного сина родоначальника. Рід П. внесений до 6-ї частини Родовідної книги Черніг. губ., а герб — до 4-ї частини «Общего гербовника дворянских родов Всероссийской империи». Літ.: Лазаревский А.М. Отрывки из семейного архива Полетик. «Киевская старина», 1891, апрель; [Полетика И.М.]. Род Полетик: Происхождение, история их земельной собственности, описание герба и поколенная роспись. Чернигов, 1892; Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 4. К., 1914; Онацький Є.Д. Походження Полетик. «Україна», 1917, № 1/2; Дзира Я.І. Шляхетсько-козацький рід Политик (Полетика, Полўтика, Політика, Политковський). В кн.: Спеціальні історичні дисципліни: Питання теорії та методики: Збірник наукових праць, число 12, ч. 1. К., 2005. Я.І. Дзира , В.В. Томазов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОЛИТИКИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
