ПОЛЕВОЙ Микола Олексійович (03.07(22.06).1796—06.03(22.02). 1846) — рос. історик, письменник, публіцист, критик і видавець. Н. в м. Іркутськ (нині місто в РФ). Походив із купецької родини. Початкові та базові знання здобув самотужки. 1820—36 мешкав у Москві. Вільний слухач Московського університету. Видавець та редактор час. «Московский телеграф» (1825—34). Чл.кор. Петерб. АН (1831). 1836—46 — у Санкт-Петербурзі. 1838—40 редагував ж. «Сын Отечества», 1841—44 — «Русский вестник». Прибічник романтизму, зокрема натурфілософії Ф.-В. фон Шеллінга. Орієнтувався на кращі взірці європ. романтичного історіописання, передусім праці Ф.Гізо, Ж.Мішле та О.Тьєррі. Високо оцінював критичний метод нім. вченого Б.-Г.Нібура, котрого назвав «першим Істориком нашого століття». Виступив із ревізією державно-централістичної концепції М.Карамзіна. Заперечував існування єдиної д-ви на Русі до кінця 15 ст., оскільки вважав, що до того часу побутувало кілька д-в. Натомість П. обстоював тезу про органічний розвиток «народного духу» в «Истории русского народа», котру М.Максимович розглядав як першу спробу писання «філософської історії Росії». Наслідуючи Ф.Гізо, проводив аналогію між буржуазією західноєвроп. країн та рос. купецтвом, зокрема тримався думки, що цей стан є гол. творцем «державного добробуту».
o y. rg a .u
/
322 ПОЛЕМІЧНА
Вбачав нац. перспективу Росії в союзі самодержавства з усіма станами, насамперед із купецтвом. Після 1835 поділяв теорію офіц. народності та здобув реноме ретрограда. П. іноді відносять до «скептичної школи» чи проголошують «першим західником» рос. історіографії, утім такі ототожнення нині вважаються спрощеними й однобічними. У сучасній соціогуманітаристиці П. вважають представником нац. дискурсу як альтернативної формації щодо імперського дискурсу в репрезентації рос. історії. Як історик та редактор «Московского телеграфа» П. виступив із гострою критикою другого видання «Истории Малой России» Д.Бантиша-Каменського, зокрема звернув увагу на ефект «історичної одноманітності». Тримався думки, що в цій праці Малоросія відрізняється від Моск. губ. не більше, ніж яка-небудь ін. губернія. Визнав окремішність укр. історії, зокрема спростував тезу про Малоросію як «стародавній спадок» Росії, звернув увагу на протиставлення козаки—москалі, яке побутувало на укр. обширах. В «Истории русского народа» П. вказав на засадні відмінності між «ордами Донських та Уральських Козаків», котрі постали на кшталт сх. народів, та «малоросійським козацтвом», в якому переважали польс. та європ. елементи. Низка ідей П. про особливу роль «народного начала» в рос. історії, монголо-татар. впливів у формуванні Рос. д-ви були сприйняті пізнішими істориками, зокрема побутували в студіях М.Костомарова. П. у м. С.-Петербург. Праці: Речь о невещественном капитале (capital immaterial), как одном из главнейших оснований государственного благосостояния и народного богатства. М., 1828; История русского народа, т. 1—6. М., 1829—33; Н.П. [Николай Полевой.] Малороссия: Ее обитатели и история: Рецензия на кн.: Бантыш-Каменский Д.Н. История Малой России. М., 1830. Ч. 1—3. «Московский телеграф», 1830, № 17— 18; Речь о купеческом звании, и особенно в России. М., 1832; Очерки русской литературы, ч. 1—2. СПб., 1839; История Петра Великого, ч. 1— 4. СПб., 1843. Літ.: Белинский В.Г. Н.А. Полевой. СПб., 1846; Козмин Н.К. Очерки из истории русского романтизма: Н.А.Полевой как выразитель литературных направлений современной ему
эпохи. СПб., 1903; Милюков П.Н. Главные течения русской исторической мысли. СПб., 1913; Николай Полевой: Материалы по истории русской литературы и журналистики тридцатых годов. Л., 1934; Шикло А.Е. Исторические взгляды Н.А. Полевого. М., 1981; Александрова Р.М. Н.А. Полевой и отечественная историография XIX—XX вв. М., 2002; Ясь О.В. «Свій» серед «чужих», «чужий» серед «своїх»: «История Малой России» Д.БантишаКаменського у світлі українсько-російського культурного перехрестя. «УІЖ», 2009, № 2. О.В. Ясь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОЛЕВОЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
