ПЛЕВАКО Олександр Антонович (09.05(27.04).1899—14.02.1990) — історик економіки. Брат бібліографа М.Плевака. Н. у слободі Дворічна (нині с-ще міськ. типу Харків. обл.). Навч. в юнкерській школі. Не пізніше 1919 вступив до «Національної української оборони», дістався Кам’янця-Подільського, де навчався в укр. школі старшин. Із січня 1920 працював у редакції газ. «Боротьба», із квітня 1920 — у канцелярії неодмінного секретаря УАН А.Кримського. 1921—22 викладав у агрошколі в с. Гоголів на Чернігівщині. Закінчив Київ. ін-т економіки (1922). Із 15 лютого 1923 працював у штаті 3-го (Соціально-екон.) відділу УАН як постійний співробітник для доручень. Секретар Комісії ВУАН для виучування нар. госп-ва України (1926—27). Паралельно — співробітник Інституту української наукової мови (1926—28). Займався проблемами прикладної економіки, історією економіки цукрової пром-сті. Працював у семінарі ВУАН для виучування нар. госп-ва України. 1925 підписав протест співробітників ВУАН проти перейменування Рос. АН на Всесоюзну. Заарештований 6 березня 1928. Звинувачений у намаганні впливати на військовонаук. т-во, організувати в приміщенні ЦВК по радіо вибух. Двічі був засуджений. 6 травня 1950 відправлений на спецпоселення у Красноярський край. Частково реабілітований 1958, повністю — 1992. Повернувшись на Україну (останні роки життя мешкав у Дніпродзержинську), видав 4 збірки оповідань про тварин — «Цікаві вчинки тварин: Оповідання та спостереження» (1964) та ін. (1960—78). Написав некролог М.Шарлеманя (1970) і спогади про В.Дем’янчука та Остапа Вишню.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЛЕВАКО ОЛЕКСАНДР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
