ПІДГІРСЬКИЙ Самійло Максимович (20.09.1888 — імовірно, 1945) — громад. діяч, організатор культурно-просвітнього руху на Волині. Н. в с. Любитів (нині село Ковельського р-ну Волинської обл.) в міщансько-хліборобській родині. Закінчив 1914 юрид. ф-т Петерб. ун-ту, працював присяжним повіреним на Волині. Активний діяч укр. нац. руху на Волині: організатор т-в «Просвіта», «Рідна хата». 1917 обраний членом Української Центральної Ради від Волинської губернії (територіальне представництво). Один із засновників Укр. правничого т-ва. 15 січня 1918 обраний Комітетом Української Центральної Ради суддею Київ. апеляційного суду УНР. Протягом 1918—19 очолював Волин. губернську земську управу. Видавав і редагував часописи: «Громадянин» (Житомир, 1917), «Волинська газета» (Луцьк, 1918—19), «Громада» (Луцьк, 1920). 1922—28 — член польс. сейму, 1923—24 очолював Українську парламентську репрезентацію, від імені якої підписав «Декларацію українського народу на Волині, Холмщині, Підляшші і Поліссі». З 1929 працював адвокатом у м. Ковель, у різних укр. кооп. установах. Після приєднання західноукр. земель до УРСР деякий час перебував на нелегальному становищі, згодом виїхав із міста. Під час гітлерівської окупації П. — активний діяч Організації українських націоналістів, входив до Української головної визвольної ради. 1943 за активні зв’язки П. з Українською повстанською армією гітлерівцями були страчені його дружина і донька.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПІДГІРСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
