ПЕЧЕРНІ МІСТА КРИМУ — умовна назва середньовічних пам’яток у пд.-зх. частині Другого (Середнього) пасма Кримських гір (див. Крим). Спільною рисою для П.м.К. є наявність рукотворних печер. Термін «печерні міста» з’явився в 19 ст., коли перші дослідники помилково вважали, що більшість печерних споруд використовувалася як житла. Нині термін об’єднує різ-
ні за соціально-екон. функціями та розмірами пам’ятки, серед яких вирізняють 4 типи: великі міста, площею не менш ніж 10 га (Ескі-Кермен, Мангуп, Киз-Кермен, Чуфут-Кале); малі міста, площею 1,5—2 га (Бакла, ТепеКермен, Сюрень, Каламіта; див. Інкерман); печерні монастирі (Успенський біля Бахчисарая, Качі-Кальон, Північний і Південний мангупські, Чилтер-Коба, Шул-дан, Чилтер-Мармара, Загайтанський, Інкерманський); відкриті поселення (Маріамполіс, посад Бакли, поселення біля
tp ht :// st hi or o y. rg a .u
/
tp ht :// тикувалася та була підтримана далеко не всіма вченими. На сьогодні існування П.л.з. широко визнане в науці. І хоча в історіографії висловлювалися сумніви в самому факті ведення раннього літописання в Печерському монастирі (не кажучи про відкидання участі Нестора в літописанні), існують підстави його передбачати. У тексті «Повісті временних літ» містяться оповіді про монастир, а також слова від першої особи і фрагменти, де автор ідентифікує себе з Печерською громадою. Інтерпретація цих даних у світлі історії літописання — предмет дискусій. Також традиційно вважається, що печерське літописання велося у 12 ст., що відобразилося в Київському літописі. Тобто якісь печерські зводи існували і після «Повісті временних літ». Проте для 12 ст. ведення літописання в цій обителі не є самоочевидним і не спирається на прямі дані джерел. Більше того, саме уявлення про домонгол. літописання як послідовність цілісних літ. творів — зводів — є лише однією з гіпотез, хоча й найбільш поширеною. Літ.: Шахматов А.А. Разыскания о древнейших русских летописных сводах. СПб., 1908; Його ж. Повесть временных лет, т. 1. Пг., 1916; Черепнин Л.В. «Повесть временных лет», ее редакции и предшествующие ей летописные своды. В кн.: Исторические записки, т. 25. М., 1948; Алешковский М.Х. Повесть временных лет: Судьба литературного произведения в Древней Руси. М., 1971; Толочко О. «Нестор-літописець»: Біля джерел однієї історіографічної традиції. «Київська старовина», 1996, № 4/5; Шахматов А.А. КиевоПечерский Патерик и Печерская летопись. В кн.: История русского летописания. СПб., 2003; Толочко А.П. Перечитывая приписку Сильвестра 1116 г. В кн.: Ruthenica, кн. 7. К., 2008. В.Ю. Арістов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЕЧЕРНІ МІСТА КРИМУ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
