ПЕРЕЯСЛАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО — державно-територіальне утворення на Русі, що виникло згідно з Рядом Ярослава 1054, за яким П.к. одержав його 3-й (серед живих на той час) син — Всеволод Ярославич. Політ. центром П.к. був Переяславль (нині м. Переяслав-Хмельницький). Географічно територія П.к. охоплювала Лівобережжя Дніпра по його притоках — Трубежу, Супою, Сулі, Пслу аж до Ворскли й Орелі, а також (із перервами) волость із центром у Городці-Остерському на лівобережжі Десни. Певний час (до серед. 12 ст.) до складу П.к. входило Посем’я, яке з часом відійшло до черніг. князів. У 2-й пол. 11 — на поч. 12 ст. з П.к. політично були пов’язані території майбутніх Ростово-Суздальського та Смоленського князівств, які з настанням роздробленості перетворилися на окремі князівства-землі. Політ. зв’язок П.к. з Ростово-Суздальською (пізніше —
Владимиро-Суздальською) землею тривав до самої монгол. навали — із 2-ї пол. 12 ст. у Переяславлі княжили переважно представники саме тамтешньої гілки Мономашичів. Від початку свого існування П.к. піддавалося сильному й постійному тискові з боку кочівницького степу. Набіги половецьких ханів були такими частими й завдавали настільки великої шкоди, що робили неможливим повноцінний суспільно-екон. розвиток П.к. Тому в ньому, окрім Переяславля, практично не було значних міст. Мабуть, саме цим пояснюється особлива риса, що виокремлює П.к. серед ін. гол. князівств-земель Давньої Русі, — його територія ніколи не розпадалася на уділи. П.к. постійно потребувало захисту з боку київського та інших князів, довозу продовольства до Переяславля й порубіжних фортець. У боротьбі з кочовиками переяслав. князі спиралися й на розгалужену оборонну систему, що складалася з валів та фортець (так само, як і на Правобережжі Дніпра). Часом навіть спільних зусиль усіх південнорус. князів не вистачало для успішної оборони. 1068 об’єднане військо 3-х старших Ярославичів зазнало нищівної поразки від половців у битві на р. Альта (див. Альта, битва на річці 1068). 1095 переяслав. кн. Володимир Мономах підступно вбив половецьких ханів Ітларя та Китана, які прибули під стіни Переяславля на переговори. У відповідь тільки 1096 половці здійснили 3 спустошливі набіги на землі П.к. У перші десятиріччя 12 ст. було значно розбудовано укріплені лінії на Лівобережжі, а також здійснено кілька вдалих походів углиб Половецької землі. Результатом цього став майже 50-річний спокій на пд. рубежах П.к. Лише із 70-х рр. 12 ст. хан Кончак відновив спустошливі набіги. Незважаючи на поразки 1184—85 рр. у битвах на річках Оріль та Хорол, наприкінці 1185 хан Кончак навіть обложив Переяславль, але був змушений відступити. Попри це протистояння археол. матеріали свідчать про тривалі процеси взаємної асиміляції землеробівслов’ян і кочовиків-тюрків на пд.-сх. порубіжжі П.к., яке в Іпа-
tp ht :// st hi or o y. rg a .u
/
tp ht ПЕРЕЯСЛАВСЬКЕ
://
145
st hi
or o y. rg a .u
/
тіївському літописному зводі під 1187 названо «Украйною». 1073 кн. Всеволод Ярославич перейшов із П.к. на черніг. княжіння, можливо, посадивши в Переяславлі свого сина Володимира Мономаха. У жовтні 1078 Всеволод Ярославич став київ. великим князем, послав Володимира Мономаха княжити до Чернігова, а П.к. залишив за собою. Незадовго до кончини вел. кн. київ. Всеволод Ярославич віддав П.к. Володимирові Мономаху. По смерті Всеволода Ярославича (13 квітня 1093) Володимир Мономах повернувся з Чернігова до Переяславля, де княжив до 1113, присвятивши князювання організації походів проти половців і досягши в тому великих успіхів. Під час князювання Володимира Мономаха в Києві (1113—25) у П.к. сиділи його сини: спочатку — Святослав Володимирович, далі — Ярополк Володимирович, а з 1118 — Мстислав Великий. Коли помер Воло-
димир Мономах, його замінив у Києві Мстислав Великий, а П.к. знову дісталось Ярополку Володимировичу. За доби удільної роздробленості, що настала незабаром по смерті вел. кн. київ. Мстислава Великого (1132), удільне П.к. стає предметом суперництва поміж Мономашичами. У боротьбі за цю сходинку до київ. столу в Переяславлі сиділи поперемінно майже всі Мономашичі: крім Святослава, Ярополка та Мстислава Володимировичів — ще Андрій Володимирович і В’ячеслав Володимирович. 1135 Юрій Володимирович (див. Юрій Долгорукий) віддав за П.к. значно багатшу частину Ростово-Суздальського князівства. У подальшому боротьба за володіння П.к. розгорнулася переважно між Юрійовичами та Мстиславичами: 1143— 48, 1151—54 переяслав. князями були Ізяслав Мстиславич та Мстислав Ізяславич. Але поступово П.к. закріпилося саме за рос-
тово-суздальською гілкою Мономашичів: тут не раз княжив сам Юрій Долгорукий, посідали стіл Ростислав Юрійович, Гліб Юрійович, Володимир Глібович, Михалко Юрійович, Ярослав Мстиславич, Константин Всеволодич, Ярослав Всеволодич, Михайло Всеволодич, Володимир Всеволодич, Всеволод Константинович, Святослав Всеволодич. У роки посилення доцентрових тенденцій у Владимиро-Суздальській землі П.к. тимчасово підпадало під владу київ. князів з ін. династій, які віддавали його у володіння своїм родичам. Так, 1206—15 тут княжив Володимир Рюрикович зі смоленської династії, а перед ним недовго був князем Михаїл Всеволодич із черніг. Ольговичів. Із поглибленням удільної роздробленості на Русі, яка привела до піднесення нових політ. центрів, та послабленням половецької загрози вже на рубежі 12—13 ст. значення П.к. посту-
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЕРЕЯСЛАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
