ПЕРЕЯСЛАВСЬКА РАДА 1654 — козац. рада, скликана гетьман. урядом Б.Хмельницького 18 (8) січня 1654 для проголошення акта прийняття Військом Запорозьким зверхності рос. царя Олексія Михайловича; один з епізодів процесу оформлення українськорос. військово-політ. союзу, що згодом у працях частини рос. та укр. істориків, а також в офіц. ідеології радянської д-ви набув значення ключової події в ході «возз’єднання українського народу з братнім російським народом». Скликанню П.р. передували переговори гетьмана Б.Хмельницького, ген. писаря І.Виговського та переяслав. полк. П.Тетері з главою рос. делегації боярином В.Бутурліним 17 (7) січня 1654 щодо процедури майбутнього проголошення акта переходу Війська Запороз. під «високу руку царя». Узгоджена сторонами процедура не передбачала скликання Генеральної військової ради 18 (8) січня 1654. Обговорення укр. стороною питання доцільності прийняття царської протекції мало відбутися в ході призначеної на ранок цього дня старшинської ради. Після цього планувалось оприлюднення В.Бутурліним грамоти царя Олексія Михайловича, адресованої геть-
«Переяславська Рада». Поштова марка СРСР. 1954.
ману та всьому Війську Запороз., обговорення її змісту козацькою старшиною й принесення присяги вірності цареві в соборній церкві Переяслава (нині м. Переяслав-Хмельницький). Рішення про скликання козац. ради із розширеним складом учасників, вочевидь, було ухвалено в ході проведення вранці 18 (8) січня старшинської ради. Оскільки проведення заг. ради було призначено на 2-гу годину по полудні того ж таки 18 (8) січня, а Військо Запорозьке після завершення виснажливої Жванецької кампанії 1653 було розпущене по домівках, взяти участь у проведенні цього зібрання реально могли лише ті старшини й козаки, які супроводжували Б.Хмельницького до Переяслава, а також місц. козаки та міщани. Зокрема, достеменно відомо, що в роботі П.р. взяли участь полковники Переяславського, Чигиринського, Черкаського, Канівського, Корсунського, Білоцерківського, Київського, Чернігівського, Ніжинського, Прилуцького, Миргородського та Полтавського полків (відсутніми були брацлавський, уманський, кропивнянський, кальницький та паволоцький полковники). Загалом же на П.р. були присутні бл. двохсот старшин полкового і сотенного рівня. Кількість рядового козацтва була мінімальною. Так, напр., до списків козаків, які 18 (8) січня склали присягу цареві, було занесено лише одного козака Чигиринського полку, трьох — Канівського, чотирьох — Корсунського і жодного з числа рядового козацтва Уманського, Паволоцького та Кальницького полків. Усе це змушує лише із певними застереженнями сприймати П.р. як Генеральну військову раду. З опису П.р., складеного рос. приказними дяками з наказу боярина В.Бутурліна, відомо, що на її початку до присутніх із промовою звернувся гетьман Б.Хмельницький, нагадавши всім трагічні перипетії боротьби з Польщею, а також змалювавши можливі, відверто невтішні, перспективи політ. розвитку України під протекцією турец. султана, крим. хана чи польс. короля. Одночасно промовець у досить привабливих фарбах представив пе-
tp ht :// st hi or o y. rg a .u
/
tp ht ://
реваги визнання зверхності одновірного моск. монарха, повідомивши про прибуття до Переяслава його повноважної делегації. Заклики Б.Хмельницького не викликали заперечень з боку учасників П.р., котрі висловили йому одностайну підтримку. По завершенні П.р. гетьман і старшина відвідали главу російської делегації, який ознайомив їх зі змістом царської грамоти Б.Хмельницькому та всьому Війську Запорозькому, а також виголосив власну промову. Приведення кер-ва Війська Запороз. до присяги Олексію Михайловичу в соборній церкві Переяслава виявило концептуальні відмінності сторін у баченні принципового характеру офіц. процедури, а також засвідчило відмінності в їх політ. к-рі. Зокрема, козац. старшина розраховувала на те, що складена нею присяга на вірність цареві отримає своє логічне продовження в присязі рос. послів, складеній від імені Олексія Михайловича щодо нерушимості прав і привілеїв Війська Запороз. (так як це практикувалось у стосунках короля Речі Посполитої та шляхти). Оскільки боярин В.Бутурлін, покликаючись на відсутність у нього відповідних повноважень і нехарактерність подібних дій для політ. практики Рос. д-ви, відмовився виконати вимогу укр. сторони, Б.Хмельницькому довелося, залишивши рос. делегацію в храмі, втретє впродовж одного дня 18 (8) січня 1654 скликати козац. раду, цього разу за участю лише вищої козац. старшини. Негативна реакція старшини на факт однобічної присяги, виявлена в ході дебатів з цього приводу, змусила гетьмана через своїх повірених, полковників Г.Лесницького та П.Тетерю, ще раз спробувати схилити царського посла до задоволення вимоги укр. сторони. Однак і цього разу В.Бутурлін, покликаючись на самодержавний характер влади рос. монарха, відмовився це зробити, водночас запевнивши старшин у непорушності царського слова, у т. ч. щодо гарантій дотримання прав і вольностей Війська Запорозького. Гостра потреба в залученні Рос. д-ви до антипольс. коаліції спонукала укр. кер-во погодитися на запропонований В.Бутурліним варіант.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЕРЕЯСЛАВСЬКА РАДА 1654» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
