«ПЕРЕЯСЛАВ», Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав». Створений відповідно до постанови РМ УРСР від 13 березня 1979. Початково мав назву «Державний історикокультурний заповідник “Переяслав”». Постановою КМ України від 15 березня 1999 перейменовано на історико-етнографічний. Статус національного заповіднику надано указом Президента від 1 червня 1999. Заповідник охоплює ділянки на території м. Переяслав-Хмельницький і Переяслав-Хмельницького р-ну Київ. обл. заг. площею 3050 га. Під охороною перебуває більше 160 нерухомих пам’яток. У фондах зберігається більше 180 тис. експонатів. Заповідник організовано на базі музеїв, творцем яких був М.Сікорський. Він же очолював заповідник від його заснування до 2008. До складу заповідника входять: 1) археологічні пам’ятки різних епох, у т. ч. історико-археологічний комплекс давньорус. Переяслава включно з рештками мурованих споруд 11—12 ст., дві з яких музеєфіковано; 2) архіт. пам’ятки кінця 17 — 20 ст., у т. ч. споруди СвятоВознесенського монастиря (Свято-Вознесенський собор 1695— 1700, дзвіниця 1770—76, будівля Переяславського колегіуму 1753— 57) і Свято-Михайлівського монастиря (Свято-Михайлівська церква 1743—50, дзвіниця 1745)
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««ПЕРЕЯСЛАВ»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
