ПЕНЯЗЬ (від польс. pienidze — гроші) — польс. назва дрібної білонної монети денарій, карбування якої у Великому князівстві Литовському відбувалося з кінця 14 ст. до 70-х рр. 16 ст. (із перервами). На укр. ринку використовувалися, звичайно, пенязі із зображенням литов. гербів «Колюмна» і «Погонь». Вага П. спочатку дорівнювала бл. 0,35 г (0,085 г чистого срібла), далі поступово зменшилася до 0,3 г (0,07 г срібла). На 1 литов. гріш ішло 10, а на польський — 8 литов. пенязей. Дехто з нумізматів вважає, що наприкінці 14 — на поч. 15 ст. пенязі карбували в Луцьку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЕНЯЗЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
