ПЕЛЕНСЬКИЙ Зенон Павлович (псевдоніми — Зеленко, Ходя; 26.07.1902—30.10.1979) — публіцист, журналіст, громад. і політ. діяч. Н. в с. Тулиголови (Березець) Рудківського пов. (нині Городоцького р-ну Львів. обл.). Вивчав політологію в Берліні (Німеччина), був кореспондентом газ. «Діло» (Львів, 1926—28) та час. «Розбудова нації» (Прага, 1928—35). Один із засновників Організації українських націоналістів (1929), гол. редактор її тижневика «Український голос» (Перемишль, 1928—29), член Екзекутиви ОУН. Після тюремного ув’язнення на поч. 1930-х рр. через ідеологічні розбіжності вийшов з ОУН. Делегат Конгресу європ. національностей (Берн, 16—19 вересня 1933). Був секретарем Центр. укр. к-ту допомоги голодуючим на Україні. Активний член Українського національно-демократичного об’єднання (1935—39), гол. редактор його офіц. органу «Свобода» (1936— 38) і щоденника «Новий час» (Львів, 1938—39). Один із членів-засновників Української головної визвольної ради (УГВР) в липні 1944, керівний діяч Української повстанської армії. На еміграції жив у Мюнхені (Зх. Німеччина), був гол. редактором «Української трибуни» (1946—47) і «Українського самостійника» (1950). Співробітник укр. відділу радіо «Свобода» (1955—67), голова Спілки укр. журналістів у Зх. Німеччині (1967—69), співредактор газет «Християнський голос» і «Шлях перемоги» (1976). П. у м. Мюнхен.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Пеленський Зенон Павлович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
