ПАРАГВАЙ — унітарна республіка в центр. частині Пд. Америки. Площа території — 406 752 км2. Межує з Бразилією — на сх. і пн. сх. (кордон — 1365 км), з Аргентиною — на пд., пд. зх. та пд. сх. (1880 км) і Болівією (750 км) — на зх. та пн. зх. Не має виходу до моря. Населення 6,34 млн осіб (2009). Незалежність П. проголошена 1813. Діє конституція 1992. Глава д-ви — президент (обирається на 5 років без права переобрання). Законодавча влада — Нац. конгрес, що складається із сенату і палати депутатів. Сенат (45 осіб) та палата депутатів (80 осіб) обираються на 5 років. Виконавчу владу здійснює президент. Адм. поділ — 17 департаментів (складаються з муніципалітетів) і столичний округ. Столиця — м. Асунсьйон (519,3 тис. осіб у 2006). Держ. мови — іспанська та гуарані. Релігія — католицизм (90 % населення). Грошова одиниця — гуарані. П. — член Організації Об’єднаних Націй, Орг-ції амер. д-в, член-засн. Південноамер. спільного ринку та ін. Перші українці з’явилися на території П. наприкінці 19 ст. Від 1880 по 1914 тисячі українців емігрували до цієї країни. Значна кількість укр. емігрантів переселилася з Аргентини 1925—26. З 1920-х рр. в укр. пресі почали з’являтися статті, в яких повідомлялося про початок організованого життя українців у цій країні. Напр., у 1928 тижневик «Тризуб» (Париж) писав: «Перша українська колонія в Парагваї вже має новини. Почалося будівництво церкви та школи. Є тут і священик — Тихон Гнатюк. Існує і хор, що співає не лише духовні пісні, але й звичайні — мирські. Засновано товариство у справах колонізації в Парагваї та Аргентині». Більшість українців емігрували до П. в 2-й пол. 1930-х рр. За деякими даними, у цей період прибл. 12 тис. осіб перебралися з Польщі до П., 90 % із них були українцями. Більшість укр. емігрантів переїхали до П. з Волині та Полісся. П. тоді став винятком
rg a .u
/
щодо укр. поселень зх. еміграції, бо більшість тут складали представники не греко-катол., а правосл. віросповідання. Невелика кількість переселенців прибула з Чехословаччини (Прикарпатська Русь) і Румунії (Буковина та Бессарабія). Число українців, що прибули з УРСР, було, можливо, й меншим, але вони були впливовішими в сусп-ві. Невелика кількість українців оселилася після 1945 зусиллями Укр. к-ту допомоги жертвам війни, завданням якого було опікуватися переселеними до П. українцями, звільненими з таборів Європи та Азії. Міжнар. орг-ція біженців зареєструвала 146 українців, що прибули до П. з липня 1947 по грудень 1951. У цілому станом на 1950 укр. населення П. складало приблизно 11 тис. осіб. Однак із часом багато поселенців та їхніх нащадків переселялися до Аргентини, після цього укр. громада в П. скоротилася до 5—8 тис. осіб (1994). Українці розселялися виключно на території Ітапуа — регіону, розташов. на кордоні з Аргентиною, поблизу міста Енкар-
насіон. По прибутті українці називали свої колонії: Нова Волинь, Нова Україна, Богданівка і Тарасівка, але, оскільки місц. закони виключають іноземні назви, їх було перейменовано. На сьогодні існують колонії Nueva Ucrania (Нова Україна), Nueva Volyn (Нова Волинь) та ін. У результаті асиміляційної політики уряду в 1950-х рр. зазнали утиску 5 тис. укр. правосл. та греко-катол. сімей. У цей час почався швидкий розвиток Української автокефальної православної церкви, після того, як о. Михайло Горленко, біженець із Китаю, став її священиком. Із серед. 1960-х рр. почали працювати ін. священики, 1998 висвячений перший священик, народжений у П., — о. Пабло Ліснічук. 1999 УАПЦ мала в П. 7 парафій: в Енкарнасіоні, Капітан Міранді, Альбораді, Колнії Фрам, СанДомінго, Уру Сапукай і Наталіо. На поч. 21 ст. укр. громада в П., що складає прибл. 10 тис. осіб, вважається одним із найменших елементів укр. діаспори. Хоча вона знаходиться поблизу укр. діаспори Аргентини та Бра-
tp ht ://
58 ПАРАДЖАНОВ
зилії, однак слабо пов’язана з ними. Літ.: З життя українців в Парагваю. «Зоря» (Сан-Пауло), 1940, № 1—3; Омелян Падухак. «Свобода» (Джерсі-Сіті), 1960, 23 серпня; «Українське слово» (Буенос-Айрес), 1961, 4 червня; Федорів Ю. Історія Церкви в Україні. Торонто, 1967; Українці — східна діаспора: Атлас. К., 1993; Дашкевич Я. Україна вчора і нині: Нариси, виступи, есе. К., 1993; Rubinec M., Pawliczko A. Ukrainians in Paraguay. London, 1994; Мала енциклопедія етнодержавознавства. К., 1996; Історія української еміграції. К., 1997; Трощинський В., Шевченко А. Українці в світі: Серія: Україна крізь віки, т. 15. К., 1998; Євтух В. та ін. Українська діаспора: Соціологічні та історичні студії. К., 2003. М.С. Бур’ян.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПАРАГВАЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
