ПАЛЛАДІН Олександр Володимирович (10.09(29.08).1885—06. 12.1972) — біохімік, засновник укр. школи біохімії. Президент АН УРСР (1946—62). Засл. діяч н. УСРР (1935). Герой Соц. Праці (1955). Академік ВУАН (1929; з 1936 — АН УСРР, з 1937 — АН УРСР), академік АН СРСР (1942). Н. в м. Москва. Син відомого вченого-фізіолога, академіка Петерб. АН В.Палладіна. Після закінчення Петерб. ун-ту (1908) працював викладачем у системі вищої жін. освіти. 1916 переїхав в Україну і працював професором у Харків. ін-ті сільс. госп-ва і лісівництва. 1921—31— зав. кафедри фізіології (біологічної хімії) Харків. мед. ін-ту. Від 1925 — засновник і кер. Укр. н.-д. біохімічного ін-ту в Харкові (1931 разом із осн. частиною науковців перевели в Київ, з 1936 — Ін-т біохімії АН УСРР/УРСР). 1933—54 — професор, зав. кафедри біохімії Київ. ун-ту. 1935 П. обрали неодмінним секретарем, а 1939 — 1-м віце-президентом Академії наук УРСР. 1942 став академіком АН СРСР, 1944 — дійсним членом Академії мед. наук СРСР. Понад 15 років (1946—1962) був президентом АН УРСР. Осн. наук. праці присвячені дослідженню біохімії вітамінів, м’язової діяльності, біохімії головного мозку і нервової системи, обміну речовин (внутрішньоклітинний вуглеводний і фосфорний обмін), питанням порівняльної біохімії нервової тканини і головного мозку за різних функціональних станів. Синтезував аналог вітаміну К — вікасол, що отримав широке застосування в медицині при лікуванні авітамінозів, для прискорення загоєння ран і припинення кровотеч. Установив біохімічну структуру
О.В. Палладін.
tp ht :// ціатором багатьох госп. нововведень. На основі своїх записок, зроблених під час поїздки по Криму, П. видав 2-томну працю «Опис подорожі по південних намісництвах Російської імперії в 1793—1794 роках». Готуючи її до видання, учений не тільки опрацював подорожні враження, а й доповнив їх узагальнюючими оглядами різних галузей економіки Криму, складеними на основі пізніших спостережень. Продовжуючи роботу своїх попередників В.Зуєва та К.Габлиця, П. вивчав флору і фауну, мінерали Пд. України, у т. ч. і Криму, а також побут населення цього регіону. Працюючи над створенням повного опису флори Криму, П. зібрав гербарій, зробив численні замальовки, пересаджував у свій сад характерні для Криму рослини. П. вивчав геол. будову Крим. гір — їх розташування і вплив на клімат окремих частин півострова, збирав відомості про геол. явища, такі як землетруси, обвали, соляні відкладення тощо. Він також вивчав лікувальні властивості крим. соляних озер, зокрема Сак — побл. Євпаторії, Старого та Красного — на Перекопському перешийку, а також соляних озер Буджаку. Багато часу віддавав питанням розвитку госп-ва Криму. З іменем П. пов’язане відкриття в Судаку уч-ща з виноградарства і виноробства, а також вивчення життя і побуту ногайського населення в Приазов’ї. Автор праць із географії, геології, ботаніки, зоології, палеонтології, етнографії та ін., які одержали визнання як у Росії, так і за кордоном. Наук. праці П. видавалися в Німеччині, Великій Британії, Франції, Голландії, Італії. 1810 повернувся на батьківщину. П. у м. Берлін (Німеччина). 1854 на могилі П. від імені Петербурзької та Берлінської академій наук було встановлено пам’ятник. Праці: Путешествие по разным провинциям Российской империи, т. 1—3. СПб., 1773—88; Флора России, т. 1—2. СПб., 1784—88; Краткое физическое и топографическое описание Таврической области. СПб., 1795; Bemerkungen auf einer Reise in die shdlichen Statthalterschaften des Russischen Reichs in den Jahren 1793 und 1794, bd. 1—2. Leipzig, 1799—1803. Літ.: Дружинина Е.Н. Южная Украина: 1800—1825 гг. М., 1970; Муравьев В. Дорогами российских провинций: Путешествия Петра-Симона Палласа. М., 1977; Дружинина Е.Н. Южная Украина в период кризиса феодализма: 1825—1860. М., 1981; Doroschenko D. Die Ukraine und Deutschland: Neun Jahrhunderte deutsch-ukrainischer Beziehungen. Mhnchen, 1994; Кулинич І.М., Кривець Н.В. Нариси з історії німецьких колоній в Україні. К., 1995. І.М.Кулинич, Н.В. Кривець.
44 ПАЛЛАС
П.-С. Паллас.
нервової тканини, дослідив за допомогою мічених атомів особливості обміну білків, нуклеїнових кислот та вуглеводно-фосфорних сполук у нервовій тканині при збудженні і гальмуванні центр. нервової системи, а також процеси іонного транспорту в структурах нервової системи. Засновник і голова Укр. фізіологічного т-ва (з 1928); голова Укр. біохімічного т-ва (з 1958); президент Біохімічного т-ва СРСР (1964—69). Обраний почесним академіком Білорус. (1950), Угор. (1953), Польс. (1954), Румун. (1957), Болг. (1958) академій наук. 1947—62 обирався депутатом ВР СРСР і ВР УРСР. Нагороджений багатьма орденами і медалями. П. у м. Київ. Його ім’я носить Ін-т біохімії НАН України в Києві. Праці: Исследования над образованием и выделением креатина у животных. Х., 1916; Основы питания. М., 1927; Хімічна природа вітамінів. К., 1938; Биохимия головного мозга. М., 1955; Вопросы биохимии нервной системы. К., 1965; Белки головного мозга и их обмен. К., 1972 (у співавт.). Літ.: Утєвський А.М. Олександр Володимирович Палладін. К., 1979; Власенко І. Олександр Палладін. К., 1982; Александр Владимирович Палладин: Документы и фотографии. К., 1985; Історія Академії наук України (1918—1993). К., 1994; Александр Владимирович Палладин: Воспоминания современников. К., 1995. Л.В. Ковпак.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПАЛЛАДІН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
