ПАВЛОВСЬКИЙ Іван Данилович (20.05.1890—1937) — єпископ Української автокефальної православної церкви (1922—30), митрополит УПЦ (1930—36). Н. в с. Соснівка на Черкащині (нині село Олександрівського р-ну Кіро-
к-т на чолі з архієпископом П., який, за офіц. згодою влади, звернувся до вцілілих укр. парафій із запрошенням об’єднатися в єдину церк. орг-цію. У червні 1930 було створено Всеукр. церк. тимчасовий орг. к-т (ВУЦТОК). Ініціативна група в складі архієпископів К.Малюшкевича, П., священиків-протоієреїв К.Бутвіненка, Д.Любеча й мирянина Д.Оробинського звернулася до НКВС УСРР із заявою про дозвіл на утворення нової церк. оргції, лояльної до рад. влади, під назвою «Українська православна церква». 16 листопада 1930 відбулися орг. збори Харків. єпархії, яку очолив П. За даними митрополита, на кінець листопада 1930 до УПЦ приєдналося 498 парафій. Орг. структуру та керівні органи УПЦ затвердив Надзвичайний собор, який відбувся 9—12 грудня 1930. Його делегати ще раз засудили діяльність провідників УАПЦ, переглянули статутні положення, прийняті собором 1921, вилучили з назви слово «автокефальна». Головою УПЦ став митрополит Харківський і всієї України П., він очолював також і Всеукр. церк. раду (ВУЦР). Кафедральним храмом, в якому служив у Харкові до травня 1934 року митрополит П., була Церква св. Івана Предтечі на Основі.
st hi or o y. rg a .u
/
tp ht :// систематичного опису фонетичної системи укр. мови та її граматичної будови; укр. мовний матеріал подано в ній у зіставленні з даними рос. мови. Якими б не були внутр. спонуки самого П., об’єктивно саме він започаткував граматичне дослідження укр. нар. мови, що сприяло постанню укр. літ. мови та усталенню її фонетичних, граматичних і правописних норм. Літ.: Наконечний Т.Ф. Перша граматика «нової» літературної мови. «Мовознавство», 1968, № 5; Дзендзелівський Й.О. Видатний український філолог. Там само, 1968, № 6; З історії української мови: До 150-річчя «Граматики» О. Павловського. К., 1972. В.Б. Задорожний.
З перенесенням столиці до Києва 1934 сюди ж переїхало і церк. управління УПЦ з митрополитом П. За спогадами сучасників, кафедральним храмом митрополита УПЦ стала СвятоУспенська церква (Богородиці Пирогощі; див. Пирогоща). В грудні 1934 її було заборонено використовувати, й митрополит П. перейшов до церкви Миколи Притиска. Цей останній у Києві храм влада зачинила 15 червня 1935. НКВС УСРР заборонив митрополитові священнослужіння. У травні 1936 його було заарештовано в Бєлгороді (нині місто в РФ) з конфіскацією майна. 4 грудня 1937 в Бєлгородському відділенні НКВС РРФСР розглядали слідчу справу митрополита П. за статтею 58-10 (частина 1-ша) Карного кодексу РРФСР. У протоколі засідання трійки управління НКВС Курської обл. РРФСР від 9 грудня 1937 записано, що митрополит «не раз виступав серед населення із закликом до організованого виступу за вихід України з СРСР» і «поширював провокаційні чутки про неминучу загибель радянської влади». Трійка засудила митрополита П. до смерті. Страчений. Реабілітований. Літ.: Боцюрків Б. Знищення Української православної церкви в Радянському Союзі у 1929—1936 роках. «Сучасність», 1990, ч. 11; Перший Всеукраїнський православний церковний Собор УАПЦ 14 — 30 жовтня 1921 р.: Документи і матеріали. К.— Львів, 1999; Зінченко А.Л. Гірка чаша митрополита Івана Павловського. В кн.: Ієрархи Української церкви: Митрополит Микола Борецький, архієпископ Костянтин Кротевич, митрополит Іван Павловський. К., 2003; Киридон А.М. Час випробувань: Держава, Церква і суспільство в радянській Україні 1917—1930-х років. Тернопіль, 2005; Другий Всеукраїнський православний церковний Собор УАПЦ 17—30 жовтня 1927 р.: Документи і матеріали. К., 2007. А.Л. Зінченко.
музей Полтавської битви 1709, директором якого був у 1909—18. Брав участь у роботі недільних шкіл. Є автором бл. 150 робіт. Співробітничав з час. «Киевская старина» (було вміщено бл. 40 статей з історії Полтавщини кінця 18 — 19 ст.). П. у м. Полтава. Праці: Битва под Полтавой 27 июня 1709 р. и ее памятники. Полтава, 1908; Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII ст. Полтава, 1912; Полтавцы. Полтава, 1914. Літ.: Ротач П.П. І.Ф. Павловський — історик Полтавщини. «УІЖ», 1961, № 6; Гуменюк М. Іван Францевич Павловський. «Соціалістична культура», 1969, № 8. П.І. Скрипник.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Павловський Іван Данилович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
