ПАВЛИК Михайло Іванович (псевдоніми і криптоніми — М.Галицький, М.Іванів, М.Коломийчук, Максим, Михайло, Г.Р., Молодик, М.Покуцький, М.Ткаченко, Хмара, Hucul, Rusin, К.В., М.П., М.Т., П.К., Х.; 17.09.1853— 26.01.1915) — громад. і політ. діяч, письменник, публіцист. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1900). Н. в с. Монастирське (нині в складі м. Косів). Навч. на філос. ф-ті Львів. ун-ту, недовго відвідував москвофільський «Академический кружок», друкував у його ж. «Друг» статті й вірші. У березні 1876 познайомився з М.Драгомановим, який їхав в еміграцію, і відтоді до кінця життя був невтомним пропагандистом його національно-соціальних ідей. Критикував консервативне галицьке духовенство, сповідував принципи гуманного (не марксистського) соціалізму, передбачаючи, що «р[осійські] революціонери стануть стовпами реакції status quo на другий день революції» (з листа до М.Драгоманова; 1886), оскільки «соціалізм, організований і тероризований виключно централістами-державниками, мусів би стати могилою народів…» (1904). Листування з М.Драгомановим та ярлик «соціаліста» призвели до перших арештів (1877) і відрахування з ун-ту. 1878 редагував з І.Франком ж. «Громадський друг», а після його конфіскації — збірники «Дзвін» і «Молот». Уникаючи чергового ув’язнення, з 1879 по 1882 перебував у Женеві (Швейцарія), потім — у Монпельє на пд. Франції, допомагав М.Драгоманову та С.Подо-
П А. Павінський.
В.О. Павленко.
М.І. Павлик.
tp ht ://
8 ПАВЛИК
О.Я. Павлик.
Д.В. Павличко.
линському готувати збірник «Громада». Був одним із засновників (1890) та неодноразовим головою Русько-української радикальної партії, редактором її видань («Народ», «Хлібороб», «Громадський голос»), дійсним членом НТШ (з 1900) і його першим бібліотекарем (1897—05). 1888 упорядкував і видав каталог б-ки Ю.-І.Крашевського на 649 сторінках. Підготував «Спис творів Івана Франка за перше 25-ліття його літературної діяльності: 1874— 1898» (1898) та бібліографію праць М.Драгоманова (у кн.: Павлик М. Михайло Петрович Драгоманов: 1841—1895: Його ювілей, смерть, автобіографія і спис творів. Львів, 1896), опублікував свою «Переписку» з ним у 8-ми томах (1910—12), видав розвідку М.Драгоманова «Пропащий час: Українці під московським царством (1654—1876)» зі своєю передмовою (1909) та ін. його науково-публіцистичні й епістолярні твори. Перекладав твори Г.Гауптмана, Г.Ібсена, М.Лєскова, О.Островського, В.Реймонта, М.Салтикова-Щедріна, Л.Толстого, О.К.Толстого, Г.Успенського, М.Чернишевського та ін. Збирав фольклор, листувався з багатьма видатними діячами того часу. 1910—12 був отаманом Львівської повітової «Січі», 1914 — заст. голови Головної української ради, в якій представляв Русько-укр. радикальну партію. Підтримував ідею незалежності України. П. у м. Львів, похований на Личаківському цвинтарі. Тв.: Потреба етнографічно-статистичної роботи в Галичині. «Друг», 1876, № 13—16; Юрко Куликів. «Громадський друг», 1878, № 1; Ребенщукова Тетяна. Там само, 1878, № 2; Пропащий чоловік. «Дзвін», 1878; «Молот», 1878; Вихора (не закінчений). «Громада», 1880, № 1; Про русько-українські народні читальні, ч. 1. Львів, 1887; Якуб Ґаватович (Ґават), автор перших руських інтермедій з 1619 р. Львів, 1900. Літ.: Ящук П. Михайло Павлик: Літературно-критичний нарис. Львів, 1959; Денисюк І. Михайло Павлик. К., 1960; Манзенко П. Суспільно-політичні і філософські погляди М. Павлика. К., 1962; Качкан В. Михайло Павлик: Нарис життя і творчості. К., 1986; Шкраб’юк П. Михайло Павлик і Радикальна партія: Автореферат дис. … канд. істор. наук. Львів, 1994. П.В. Шкраб’юк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Павлик Михайло Іванович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
