МІЖНАРОДНІ КОНФЕРЕНЦІЇ КРУГЛОГО СТОЛУ АРХІВІВ (МККСА) — форма професійного спілкування архівістів різних країн світу з питань, що становлять спільний інтерес. У межах діяльності Міжнародної ради архівів (МРА) започаткована 1954 з ініціативи Ш.Бребана. Засідання скликаються щорічно, у період між конгресами МРА, з метою поглибленого професійного вивчення проблем архів. справи. У роботі конференцій беруть участь керівники архів. відомств країн світу, представники професійних асоціацій, члени виконкому МРА, представники Організації Об’єднаних Націй, ЮНЕСКО, спеціально запрошені експерти. На засіданнях МККСА обговорювалися теми: поняття про архіви, межі архів. справи, обов’язки архівістів (1955); історія архівів та архів. справи (1968, 1996); архіви установ, проблеми взаємозв’язку держ. і відомчих архівів (1955); архіви в держ. системах (1957, 1979); доархівні форми зберігання документів, експертиза цінності, управління адм. архівами (1983); проблеми класифікації та науково-довідкового апарату (1959); проблеми зберігання, будинки і обладнання архівів (1963, 1965, 1987); реставрація та репрографія (1965); інформація й архіви (1965, 1971); архіви літератури і мист-ва (1958, 1975); друковані й аудіовізуальні архіви (1970); проблеми централізації та децентралізації архів. справи (1986); відтворення нац. архів. спадщини (1977, 1994); лібералізація доступу до архівів (1967); питання сигілографії (1968); бюджет архівів та архів. статистика (1973, 1978, 1979); професійна освіта архівістів (1975, 2009); архіви міжнар. орг-цій (1961, 1971); роль архівів в еко-
номіці, соціальній історії, дослідженнях історії мист-в (1958, 1959, 1963). 16-ту конференцію проведено в Києві (вересень 1975). В її роботі взяли участь 120 представників нац. архів. служб 35 країн світу, 7-ми міжнар. орг-цій. Гол. темами обговорення були «Підготовка, перепідготовка та просування по службі в архівах» та «Архіви літератури і мистецтва». Перша тема висвітлила досвід України в підготовці кваліфікованих кадрів архівістів на базі Київ. ун-ту (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Конференція високо оцінила досвід укр. архівістів в організації централізованого зберігання й використання документів з історії літератури та мист-ва, створення Архіву-музею літератури і мистецтва України, досвід роботи якого став предметом дискусії. Наголошувалося, що створення спеціалізованої установи, котра поєднує функції архіву та музею, зокрема, організація в ньому меморіальних кабінетів видатних діячів укр. к-ри, є унікальним явищем не тільки в СРСР, а й в усьому світі. У рекомендаціях конференції з цього питання вказувалося на необхідність створення при МРА спеціалізованого к-ту з архівів літератури й мист-ва, а також містилася пропозиція винести на розгляд 19-ї сесії ЮНЕСКО питання про посилення координації діяльності архівів, б-к і музеїв із проблем збирання, зберігання та використання документів з історії літератури і мист-ва. Розглядалися також питання проекту єдиної архів. статистики, інформація про діяльність МРА, звіт секретаря конференції тощо. Результати МККСА висвітлюються в спец. виданні «Протоколи», що виходить від серед. 1950-х рр. Літ.: Кечкеметі Ш. Міжнародна рада архівів. «Архіви України», 1975, № 4 (132); Брук, Я. ван ден. От Брюсселя до Пекина: международное сотрудничество архивистов. «Вестник архивиста», 1996, № 5; Старостин Е.В. Международный совет архивов: путь в полвека. Там само, 1998, № 3. І.Б. Матяш.
727 МІЖНАРОДНІ
МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ в історії міжнародних відносин є
728 МІЖНАРОДНІ
формою міждерж. співробітництва і багатосторонньої дипломатії. Виникнення М.о. у 19 ст. стало результатом тенденції до інтернаціоналізації багатьох аспектів сусп. життя. 1815 була створена перша європ. міжнар. орг-ція — Центр. комісія навігації по Рейну. Новим етапом історії М.о. стало виникнення міжнар. універсальних орг-цій: Всесвітнього телеграфного союзу (1865) та Всесвітнього поштового союзу (1874). Для сучасних М.о. властиве розширення їхньої компетенції та ускладнення структури. У 20 та на поч. 21 ст. термін «міжнародна організація» використовується щодо міждерж. (міжурядових) та неурядових орг-цій. Взаємні зв’язки та співробітництво між М.о. (на поч. 21 ст. їх понад 4 тис., з них понад 300 міжурядових орг-цій) дають підстави констатувати наявність системи М.о., в центрі якої знаходиться Організація Об’єднаних Націй. Міждерж. орг-ції функціонують на засадах договору про заснування державами-членами. Статутні документи М.о. віддзеркалюють мету та механізми їхньої роботи. М.о. є суб’єктами міжнар. права, напр. НАТО та Європейський Союз. Неурядові М.о. створені не міждерж. договором, а на основі угоди між фізичними або юрид. особами («Ліга товариств Червоного Хреста та Півмісяця», «Грінпіс», «Міжнародна амністія» тощо). Членство в неурядових М.о., як правило, відкрито для всіх зацікавлених суб’єктів. За колом учасників міжнар. міждерж. орг-ції поділяються на універсальні, членство в яких відкрито для всіх держав (ООН та її спеціалізовані установи) та регіональні, членство в яких залежить від належності країни до певного регіону (Афр. союз, Орг-ція амер. єдності тощо). Статути деяких регіональних орг-цій передбачають надання статусу спостерігача для д-в, які не належать до регіону її компетенції. Україна є спостерігачем у «Русі неприєднання» (1996). Міждерж. орг-ції можуть мати заг. або спец. компетенцію. Діяльність М.о. заг. компетенції поширюється на всі сфери міждерж. відносин («Рух неприєднання»). М.о. спец. компетенції обмежують свою роботу певною
спец. сферою (Міжнародне агентство з питань атомної енергії). Класифікація М.о. за обсягом повноважень дає підстави виділити міждерж. та наддерж. М.о. До першої групи належить більшість М.о., метою діяльності яких є організація міждерж. співробітництва. Метою наддерж. М.о. є інтеграція. Їхні рішення безпосередньо поширюються на громадян та юрид. осіб державчленів. Після підписання Маастрихтського договору 1992 елементи наддержавності наявні в діяльності ЄС. З точки зору порядку вступу М.о. поділяються на відкриті (з правом вступу будь-якої д-ви) та закриті (вступ лише за згоди держав-членів). М.о. виконують важливу консультативну та прикладну роль в умовах глобалізації. Зміна політ. впливу в М.о. залежить від співвідношення потенціалів потуги держав-учасниць. Станом на 2009 Україна є членом 47 М.о., бере участь у роботі понад 100 постійних та тимчасових органів, створених відповідно до міжнар. угод та договорів, учасницею яких вона є. 15 М.о. мають офіц. представництва в Україні. Тривалість існування М.о. визначається проблемою або конкретним інтересом, заради розв’язання чи реалізації яких вони створювалися. Літ.: Шибаева Е.А. Право международных организаций. М., 1986; Зайцева О.П. Международные организации: принятие решений. М., 1989; Мальський М.З., Мацях М.М. Теорія міжнародних відносин. К., 2003; Дипломатичний корпус. К., 2008. А.Ю. Мартинов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МІЖНАРОДНІ КОНФЕРЕНЦІЇ КРУГЛОГО СТОЛУ АРХІВІВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
