МИХАЙЛОВ Леонід Дмитрович (1884 — р. с. невід.) — громад. і
політ. діяч, дипломат, член Української соціал-демократичної робітничої партії. 14 серпня 1917 — 18 березня 1918 — товариш (заст.) ген. секретаря (нар. міністра) праці в урядах В.Винниченка і В.Голубовича, 19 березня — 29 квітня 1918 — керуючий мінвом праці УНР; 26 грудня 1918 — 11 лютого 1919 — в. о. міністра праці в уряді В.Чехівського. Восени 1919 — 1920 — радник, заст. голови Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Польщі, виступав речником курсу С.Петлюри за воєнно-політ. союз із Польщею й брав активну участь у виробленні Варшавського договору 1920; 1921—22 — голова дипломатичної місії УНР у Варшаві. Від 1922 працював у луцькому Українбанку, 1939 репресований, подальша доля невідома. Літ.: Матвієнко В.М. Українська дипломатія 1917—1921 років: на теренах постімперської Росії: Монографія. К., 2002. В.І. Головченко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Михайлов Леонід Дмитрович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
