МИХАЇЛ ВСЕВОЛОДИЧ (р. н. невід. — п. 20.09.1246) — князь черніг., новгород., галицький і київський; другий син кн. Всеволода Святославича Чермного і доньки (незнаної на ім’я) краківського кн. Казимира II Справедливого. Був типовим представником князівського стану доби удільної роздробленості: усе життя воював з ін. князями, охоче розпалював усобиці, користався з половецької допомоги для зведення рахунків із суперниками. Після загибелі черніг. кн. Мстислава Святославича на Калці (див. Калка, битва на річці 1223) М.В. силою вокняжився в Чернігові, зневаживши права дядька — курського кн. Олега Ігоровича, і в союзі з вел. кн. київ. Володимиром Рюриковичем відстояв черніг. стіл, на якому перебував до 1225, далі — час від часу між 1225 і 1229. М.В. боровся з кн. Ярославом Всеволодичем за новгород. стіл. Княжив у Новгороді Великому 1225 і 1229, після чого вернувся в Чернігів. Із зими 1232/33 почав змагатися за Київ з вел. кн. київ. Володимиром Рюриковичем, одночасно претендуючи на Галицьку землю. Володимир Рюрикович звернувся по допомогу до кн. Данила Галицького. Наприкінці 1234 М.В. обложив Київ. Кн. Данило Галицький змусив його піти за Дніпро, а далі з вел. кн. київ. Володимиром Рюриковичем зачинив його в Чернігові. М.В. залишив Чернігів, і Данило Галицький посадив там кн. Мстислава Глібовича. Зібравшись із силами, М.В. у 1235 переміг Данила Галицького і Володимира Рюриковича й вернув собі Чернігів. Того самого 1235 найняті ним половці розбили Данила Галицького і Володимира Рюриковича біля м. Торчеськ. По тому М.В. із сином Ростиславом Михайловичем захопили Галич (давній), посадивши в Києві Ізяслава Володимировича новгородсіверського. Взимку 1235/36 війна відновилася, і 1236 в Києві знову вокняжився Володимир Рюрикович. У наступні два роки М.В. із поперемінним успіхом воював з Данилом Галицьким за Галицьку землю. Він прагнув зробити свого сина Ростислава Михайловича галицьким князем. 1238 Данило Галицький вернув
собі Галич (давній), а М.В. сів у Києві. Однак наприкінці 1239 під загрозою монголо-татарської навали М.В. разом із сином Ростиславом утік до Данила Галицького, а далі — до Угорщини. На поч. 1240 кн. Данило Галицький посадив свого посадника Дмитра в Києві. Дізнавшися про здобуття Києва Батиєм, М.В. перебрався з Угорщини до Польщі, далі — до Силезії (істор. слов’ян. область у верхній і середній течії р. Одер). Після повернення монголів на Волгу М.В. вернувся до Києва, та скоро по тому знову подався до Угорщини. Вернувшися звідти 1245 або на поч. 1246, він застав у Києві намісника вел. кн. київ. і владимиро-суздальського Ярослава Всеволодича. М.В. довелося вернутися до Чернігова. 1246 М.В. поїхав до Орди за ярликом (див. Ярлики ханські) на черніг. княжіння. За відмову виконати язичницький обряд був убитий монголами. Канонізований Рус. правосл. церквою як мученик за віру (дні пошанування 14 лютого та 20 вересня за ст. ст.). Літ.: Сказание о св. мученике Михаиле, князе черниговском, и Феодоре, болярине его. М., 1852; Dimnik M. Mikhail, Prince of Chernigov and Grand Prince of Kiev 1224—1246. Toronto, 1981. М.Ф. Котляр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МИХАЇЛ ВСЕВОЛОДИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
