МИРОСЛАВ (р. н. невід. — п. після 1235) — волин. боярин, воєначальник, дипломат, один з найближчих сподвижників кн. Данила Галицького і його матері кн. Анни. 1206 допоміг кн. Анні з малими волин. князями Данилом Галицьким і Васильком Романовичем утекти з Володимира (нині м. Володимир-Волинський) до Польщі. 1211 кн. Анна послала його до краківського кн. Лєшека Білого з проханням сприяти переданню тоді берестейському кн. Василькові Романовичу м. Белз. М. допомагав кн. Анні й кн. Данилові Галицькому в боротьбі проти боярина Володислава Кормильчича, який 1213 вокняжився в Галичі (давньому). 1219 М. допоміг тоді волин. кн. Данилові Галицькому захистити Галич (давній) від угрів. 1230 їздив з волин. кн.
668 МИСЛАВСЬКИЙ
Казимир IV Ягеллончик змушував М. до прийняття Флорентійської церковної унії 1439, відмовляючись в ін. випадку ствердити його на митрополичій кафедрі. Під тиском короля М. нібито вислав 14 березня 1476 свого листа до Папи Римського Сикста IV. У цьому листі він схилявся до Флорентійської унії, але просив папу прислати двох представників (від католиків і від православних), щоб вони витлумачили ухвали Ферраро-Флорентійського собору 1438—45. Водночас тут містилися скарги на переслідування православних з боку католиків, ішлося також про загрозу для християн з боку мусульманських Османської імперії та Кримського ханату. Автентичність даного листа, якого знайшов 1605 і видрукував грекокатол. митрополит Іпатій (Потій), викликaла дуже великі сумніви ще в 17 ст. і дискусії навколо цього не припиняються й досі. Навіть якщо визнати даний лист автентичним, він не мав суттєвих наслідків. М. керував Київ. митрополією до своєї смерті, яка сталася восени 1480 чи взимку 1480/81. Його наступником було обрано Симеона. Дж.: Русина О. Мисаїлове послання Сиксту IV за Синодальним списком. «Український археографічний щорічник» (К.—Нью-Йорк), 2002, вип. 7. Літ.: Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 5. К., 1994; Hryniewicz W. PrzeszloСƒ zostawiƒ Bogu. Opole, 1995; Макарий (Булгаков). История русской Церкви, кн. 5. М., 1996; Mironowicz A. KoСci\» prawoslawny w paЅstwie Piast\w i Jagiellon\w. Bialystok, 2003. Ю.А. Мицик.
Самуїл Миславський.
ського Свято-Микільського пустинного монастиря. 1769 висвячений на єпископа, очолював єпархії в Бєлгороді (нині місто в РФ) і Ростові (нині місто Ярославської обл., РФ). По смерті київ. митрополита Гавриїла (Кременецького) 22 вересня 1783 обраний митрополитом Київським. Автор «Латинської граматики» (1765) — одного з найкращих тогочасних підручників, 1792 сприяв створенню при Київ. академії Вільного поетичного тва під кер-вом І.Фальковського. Займався істор. дослідженнями, зокрема історією Київської Русі, Києва, Києво-Печерської лаври, зібрав цінну колекцію книг і рукописів (значна частина якої увійшла до колекції І.Лукашевича— М.Маркевича і нині зберігається в Держ. б-ці Росії в Москві, а решта — у НБУВ в Києві). П. у м. Київ. Похований у пд. частині Софійського собору. Літ.: Щапов Н.Н. Собрание И.Я. Лукашевича и Н.А. Маркевича: Описание. М., 1959; Хижняк З.І. КиєвоМогилянська академія. К., 1981. В.Л. Микитась, Є.О. Колесник.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МИРОСЛАВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
