МИРОВИЧІ — укр. козац. рід, відомий з 2-ї пол. 17 ст. Іван Мирович (р. н. невід. — п. 1706) — переяслав. полковник (1692— 1706). У 1690-х рр. брав участь у боях з Кримським ханатом, у 1700-х рр. — із Швед. королівством. 1706 потрапив у полон, був відправлений до Швеції, де й помер. Одружений з Пелагією Захарівною Сологуб. Його син Федір Іванович (1690—1758) навч. в Київ. академії (див. Києво-Могилянська академія), обіймав при гетьманові І.Мазепі уряд генерального бунчужного. 1709 вів переговори із Запорозькою Січчю. Після Полтавської битви 1709 — на еміграції в Молдавському князівстві (1709—14). Від 1710 — генеральний осавул в еміграційному уряді П.Орлика. 1715—19 перебував у Швед. королівстві. Від 1719 до 1754 — у Речі Посполитій, на службі в князів Вишневецьких та магнатів Потоцьких. 1754 прибув
до Крим. ханату з таємною місією від польс. короля Августа III Саксонського для організації антирос. коаліції. Водночас (до 1742) — на дипломатичній службі в еміграційному уряді П.Орлика. Донька Івана Мировича Ганна Іванівна (р. н. і р. с. невід.) — дружина Семена Забіли, потім — А.Войнаровського, графиня. Від 1709 — на еміграції: у Молдав. князівстві (1709—14), у Речі Посполитій (1715—17), у Швед. королівстві (1718—40). Подальша доля невідома. Мати Станіслава та Ульріки-Елеонори Войнаровських. Решта М. 1712—16 перебували на засланні в м. Москва, 1716—44 — у м. Тобольськ (нині місто в РФ). Син Федора Івановича Петро Федорович (р. н. і р. с. невід.) — єнісейський воєвода (від 1742), ін. син Яків Федорович (р. н. і р. с. невід.) — кузнецький воєвода (від 1742). Другий син Івана Мировича Іван Іванович (бл. 1704 — 1753) 1720—31 служив у рос. армії, 1728 отримав чин капітана. Від 1731 — у Крим. ханаті на дипломатичній та військ. службі, політ. радник хана. Одночасно — на дипломатичній службі в еміграційному уряді П.Орлика: 1735 — з місією у колиш. польс. короля Станіслава Лещинського у Франції; 1736 — представник П.Орлика при уряді Османської імперії. 1750 під іменем Мустафа-ага був послом Крим. ханату в Бранденбурзькому курфюрстві (Пруссія). Онук Федора Івановича Василь Якович (1740—64) за допомогою О.Г.Розумовського 1742 вернувся із заслання разом з батьком Яковом Федоровичем. 1754 зарахований до кадетського корпусу. Дослужився до чину підпоручика. 1764 здійснив невдалу спробу держ. перевороту в Російській імперії — намагався привести на трон ув’язненого імп. Івана VI Антоновича, скинувши імп. Катерину II, за що був страчений. Літ.: Борщак І. Мазепа. Орлик. Войнаровський. Львів, 1991; Кресін О. Мазепинці. К., 1994; Костомаров Н. Руина. Мазепа. Мазепинцы. М., 1995; Ільїн О., Бєлашов В. Український патріот Василь Мирович. «Пам’ять століть», 1997, № 6; Путро О. З історії зв’язків запорозького козацтва з українською політичною еміграцією (середина ХVIII ст.). В кн.: Запорозьке
козацтво в українській історії, культурі та національній самосвідомості. К., 1997; Його ж. Нові документи про діяльність мазепинців в еміграції: родина Мировичів (середина ХVIII ст.). В кн.: Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики, вип. 6 (7), ч. 2. К., 2001. О.В. Кресін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МИРОВИЧІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
