Поняття «метаісторія» вживається переважно в історіософському (див. Історіософія), релігійно-філос. дискурсі, який передбачає наявність позачасової реальності — Вічності, що містить у собі вищі цінності, які проявляються в часі історичному (біблійне «Царство Боже», «Град Божий» блаженного Августіна тощо). За М.Бердяєвим за процесуальністю історії стоїть «Божествений сон» Вічності, яка може втілюватися в часі і розривати його ланцюг. Відбувається постійна боротьба вічного, сакрального та часового, профанного, що розкривається як безперервний герць життя та смерті, добра і зла. Метаісторичне являє в часовій тканині історії передусім життєстверджуючі основи буття, взяті в їх ціннісному аспекті. Хоча поняття «метаісторія» має історіософське, релігійно-філос. походження, ідея метаістор. підґрунтя соціокульт. розвитку людства припускає й цілком раціональне її тлумачення, що, як то робить С.Кримський, може
бути розкрите шляхом виявлення інваріантів історичного процесу та пов’язаних з ними «символів Вічності». М. виходить з того, що цивілізаційні процеси (див. Цивілізація) завжди «накручуються» на наскрізні, фундаментальні цінності, які, подібно до земної вісі, пронизують весь масив історії. Так, тріада «Благо (Добро) — Істина — Краса» присутня в будь-якій культурі, але повсюдно має свою інтерпретацію. Розуміння метаістор. інваріантів минулими епохами та к-рами безпосередньо впливає на наше життя, оскільки в істор. русі кожний наступний істотний крок передбачає оволодіння все більшими масивами минулого. Так, Відродження спиралося на опанування античної, а Реформація — старозавітно-давньохристиян. спадщини. Актуалізація інваріантного означає, що предметним полем пізнання історичного все більшою мірою стає співставлення всіх часів, через порівняння яких і виявляються метаістор. константи та стрижневі цінності. Метаістор. підхід спрямований не на те, що змінюється, а на те, що зберігається, — на виявлення архетипічних, або наскрізних структур соціокульт. процесів, які в площині к-ри мають переважно символічні прояви. Літ.: Бердяев Н.А. Смысл истории. М., 1990; Ясперс К. Смысл и назначение истории. М., 1991; Шпенглер О. Закат Европы, т. 1—2. М., 1993—98; Тойнбі А.Дж. Дослідження історії, т. 1—2. К., 1995; Тихомиров Л. Религиозно-философские основы истории. М., 1997; Пахомов Ю.Н. и др. Пути и перепутья современной цивилизации. К., 1998; Крымский С.Б. Философия как путь человечности и надежды. К., 2000; Його ж. Запити філософських смислів. К., 2002; Павленко Ю.В. История мировой цивилизации: Философский анализ. К., 2002; Пахомов Ю.Н. и др. Цивилизационные модели современности и их исторические корни. К., 2002. Ю.В. Павленко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЕТАІСТОРІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
