МЕРЕФА — місто Харків. р-ну Харківської області. Розташов. на р. Мерефа (прит. Мжі, бас. Сіверського Дінця). Залізничний вузол. Населення 25,1 тис. осіб (2005). Поселення отримало назву від р. Мерефа, про яку є згадка в «Большому чертежу книге» 1627. 1645 на р. Мерефа була заснова-
Мерефа. Церква Різдва Пресвятої Богородиці. Фото початку 21 ст.
на козац. слобода, а вже через десять років тут була укріплена фортеця, озброєна чавунними гарматами. Традиційно М. пов’язується з іменем отамана І.Сірка і вважається місцем його народження. Д.Яворницький, перший детальний біограф І.Сірка, писав, що «родом він був з козацької слободи Мерефи Слобідської України». Проте вивчення документів, на які посилався Д.Яворницький («Архив Юго-Западной России», т. 9 та т. 12) не дає підстав для висновку про існування М. до 1645. Вірогідним є припущення, що І.Сірко заснував М., ставши її осадником. В «Описании Харькова 1670 года» є згадка про новостворену слободу М. 1676 бєлгородський намісник кн. Г.Ромодановський писав: «В нынешнем году пришли мы в новопостроенный город Мурафу на слободу с женами и детьми. 260 человек на вечное житье, и строиться дворами...» У цьому ж році сюди прибув з чималим загоном козаків уманський полк. М.Семенко. Фортеця протягом майже століття героїчно протистояла нападам іноз. загарбників. 1668 татари спалили слободу, але вже 1672 харків. полк. Г.Донець-Захаржевський розбив під М. татар. військо і взяв у полон мурзу. 1693 під М. зазнав поразки 15-тис. татар. загін. Під час козац. повстання під проводом С.Разіна в жовтні 1670 в М. відбулося козац. повстання під проводом О.Хромого (див.
також Разіна Фрола похід 1670). Козаки Мереф’янського полку брали участь у Північній війні 1700—1721, зокрема в Полтавській битві 1709. До 1765 М. — сотенне містечко Харківського полку. 1780 М. отримала статус слободи. 1797 увійшла до Слобідсько-Української губернії (з 1835 — Харківська губернія). 1867 через М. пройшла залізниця, що дало значний поштовх розвитку пром-сті. Наприкінці 19 ст. тут діяли склозавод та Артемівський спиртзавод. Рад. владу встановлено в грудні 1917. З 7 квітня 1918 М. — під владою австро-нім. окупантів (див. Австро-німецьких військ контроль над територією України 1918). Під час окупації залізничники М. брали участь у Всеукраїнському страйку залізничників 1918. У грудні 1918 М. зайняли війська Директорії Української Народної Республіки. У січні 1919 М. знову зайняли більшовики, у червні містом оволоділи денікінці (див. Денікіна режим в Україні 1919—1920). Остаточно рад. владу встановлено 10 грудня 1919. 1928 М. отримала статус с-ща міськ. типу. До 1930 — у складі Харківської округи, з 1932 — Харків. області. З 1938 — місто. Райцентр 1929—30. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 з 21 жовтня 1941 по 5 вересня 1943 була окупована гітлерівцями. Істор. пам’ятки: Церква Різдва Пресвятої Богородиці (1795). Літ.: Багалей Д. Материалы для истории колонизации и быта Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губерний, т. 2. Х., 1890; Михайлин І. Коли вона заснована?: [Про історію заснування міста]. «Трибуна трудящих», 1992, 5 вересня; Мерефа: Збірник архівних документів і матеріалів, ч. 1—2. Х., 1995; Хихля Б. Чотири століття місту. «Слобідський край», 1995, 2 вересня; Юрченко О. Старшая сестра Харькова: Мерефа. «Аргументы и факты», 1995, № 6; Мерефянский городской портал «Мерефа портал». Web: www.merefa.net. Я.В. Верменич, Є.М. Скляренко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЕРЕФА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
