МЕНЦИНСЬКИЙ Модест Омелянович (29.04.1875—11.12.1935) — співак, драм. тенор. Н. в с. Новосілки (нині с. Великі Новосілки Мостиського р-ну Львів. обл.). Походив з родини сільського священика. Закінчив духовну семінарію у Львові і теологічний ф-т Львів. ун-ту (1899). Вокальну освіту здобув у Львівській (1897—99, клас В.Висоцького) та Франкфуртській (1899—1901, клас Ю.Штокгаузена) консерва-
торіях. 1901 дебютував на сцені Франкфуртської опери. 1902— 03 — соліст Ельберфельдської опери (Німеччина), 1903—04 — оперного театру в Карлсруе (провінція Баден, Німеччина), 1904— 10 — Стокгольмської опери (Швеція), 1910—26 — Кельнської опери (Німеччина). Гастролював на оперних сценах Львова (1903, 1908—09), Лондона («КовентГарден», 1905), Мюнхена, Берліна, Байройта, Відня (1914), Амстердама, Копенгагена, Варшави, Праги (1924), Гамбурга, а також у містах Італії та Франції. 1912, 1924, 1925 та 1928 М. виступав з концертами в Галичині (Львів, Станіслав (нині м. Івано-Франківськ), Коломия, Стрий та ін.). З 1927 займався пед. діяльністю в Стокгольмі, де заснував приватну школу співу. Останній концерт дав 1933 у Стокгольмі. Перед смертю заповів свою приватну б-ку Науковому товариству імені Шевченка у Львові. Як співак вирізнявся голосом великої сили, чіткою дикцією, широким діапазоном (понад 3 октави), самобутнім трактуванням образу й неабиякою темпераментністю. Репертуар М. налічував бл. 50 партій в операх Р.Вагнера, Р.Штрауса, Л. ван Бетховена, Дж.Верді, Ж.Бізе, Д.Пуччіні, С.Монюшка, Ш.Гуно, М.В.Лисенка та ін. Європ. визнання здобув завдяки виконанню партії Зигфріда з циклу «Перстень Нібелунгів» Р.Вагнера. Заразом був неперевершеним інтерпретатором укр. нар. пісень і творів М.Лисенка. У концертах виконував твори М.Лисенка, С.Людкевича, Д.Січинського та ін. Записав на платівки в Стокгольмі та Берліні понад 40 творів, у т. ч. укр. нар. пісні, романси М.Лисенка, Д.Січинського, Я.Ярославенка, арії з опер Р.Вагнера, Дж.Верді, Д.Пуччіні, Ф.Флотова та ін. Відзначений вищою швед. нагородою — орденом Ваза (1909). Фонд М., створений на основі його особистого архіву, який передав 1995 онук співака Ганс Менцинський, зберігається в Музично-меморіальному музеї С.Крушельницької у Львові. П. у м. Стокгольм. Літ.: Людкевич С. Менцінський як оперний співак. «Шляхи», 1918, № 1; Його ж. Модест Менцінський і українська народна пісня. В кн.: «Терем»
(К.—Львів), 1919; Модест Менцинський. «Музика», 1927, № 3; Деркач І. Модест Менцинський — героїчний тенор. Львів, 1969; Колесса М. Спогади про Модеста Менцинського. «Музика», 1975, № 6; Модест Менцинський: Спогади. Матеріали. Листи. К., 1995; Білавич Д. Нові матеріяли в музеї С. Крушельницької. «Свобода» (Джерсі-Сіті), 1997, № 56, 22 березня; Стельмашевська О. Повернення Модеста Менцинського. «День», 2005, № 18, 3 лютого. О.В. Ясь.
з помітками на полях і деякими правками в тексті, зробленими А.Кримським. На 236 аркушах вміщено 121 запис нар. легенд, анекдотів, приказок тощо. П. у м. Київ. Похований на Лук’янівському цвинтарі. Тв.: Малорусские народные предания и рассказы. Свод Михаила Драгоманова. К.,1876. Літ.: В.А. Менчиц (некролог). «Киевская мысль», 1916, 20 марта; Менчиц В.А. «Исторический вестник», 1916, № 5; Стеценко Л. Забута сторінка минулого. «Дніпро», 1967, № 3; Стеценко Л. В.А. Менчиць (До 50-річчя з дня смерті). «Народна творчість та етнографія», 1966, № 2. П.І. Скрипник.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЕНЦИНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
