МЕНЖИНСЬКИЙ (Mien]ynski, M=]yn`ski) В’ячеслав (Wiaczeslaw) Рудольфович (31(19).08.1874— 10.05.1934) — політ. і держ. діяч, літератор, один з керівників органів держ. безпеки СРСР. Н. в м. Санкт-Петербург у польс. шляхетській сім’ї правосл. віросповідання. Батько Рудольф Гнатович Менжинський — статський радник, випускник Петерб. ун-ту, викладач історії Петерб. кадетського корпусу та Петерб. Вищих жін. курсів. Мати — Марія Олександрівна Шакеєва — виховувалася в сім’ї інспектора Школи кавалерійс. підпрапорщиків та юнкерів. М. 1898 закінчив юрид. ф-т Петерб. ун-ту. Працював присяжним повіреним. Займався літ. діяльністю. 1905 в «Зелёном сборнике стихов и прозы» надрукував повість «Роман Демидова», 1907 — в альманасі «Проталина» — повість «Иисус: Из книги Вараввы». Постійно спілкувався з відомими митцями «Срібного віку», зокрема поетом та критиком Іваном Ореусом (псевд. — Іван Коневський), був членом літ. гуртка Ю.Верховського. Від 1895 брав участь у рос. соціал-демократ. русі, проводив заняття у вечірніх школах для робітників, нелегальних гуртках. Член Російської соціал-демократичної робітничої партії з 1902, від 1903 — член фракції РСДРП (більшовиків). 1905 — член військ. орг-ції Петерб. к-ту РСДРП(б), редактор газ. «Казарма». 1906 був заарештований, але звільнений «на поруки», після чого втік за кордон через Фінляндію, проживав у Бельгії, Швейцарії, Франції, США. Спільно з О.Богдановим відкрив марксистську школу для рос. емігрантів в м. Болонья (Італія).
У липні 1917 повернувся до Росії, став членом Бюро військ. орг-ції при ЦК РСДРП(б). Під час Жовтневого перевороту в Петрограді 1917 — член Петрогр. військово-революц. к-ту, комісар Петрогр. військово-революц. к-ту в Держ. банку Росії. У січні—квітні 1918 — нар. комісар фінансів РСФРР, від квітня по листопад 1918 — консул РСФРР в Берліні (Німеччина), звідки був висланий за більшовицьку пропаганду. З грудня 1918 — член колегії нар. комісаріату закордонних справ РСФРР. Від 17 травня 1919 — заст., згодом — нар. комісар робітничо-сел. інспекції УСРР, член колегії ВУЧК (див. ВУЧК). Брав участь у ліквідації антибільшовицьких повстань, що відбувалися в Україні (див. Повстанський рух в Україні 1918—1922), боротьбі з політ. супротивниками комуніст. партії. З вересня 1919 — уповноважений Особливого відділу ВЧК та член президії ВЧК (див. ВЧК). У лютому—липні 1920 — заст. начальника, у липні 1920 — липні 1922 — нач. Особливого, Секретно-політ. відділів ВЧК (у лютому 1922 ВЧК реорганізовано в ДПУ при НКВС РСФРР; див. також Державне політичне управління УСРР), від липня 1922 — член колегії ДПУ при НКВС РСФРР. Один з керівників контррозвідувальних оперативних заходів по захопленню англ. розвідника С.Рейлі (операція «Трест»). Від вересня 1923 — 1-й заст. голови ОДПУ СРСР. Фактично виконував обов’язки керівника органу держ. безпеки, тому що голова ОДПУ Ф.Дзержинський постійно працював у Вищій раді нар. госп-ва СРСР (див. Вища рада народного господарства 1917— 1932). Після смерті Ф.Дзержинського в липні 1926 очолив ОДПУ СРСР. Використовував органи держ. безпеки у боротьбі з політ. опонентами ген. секретаря ВКП(б) Й.Сталіна в СРСР і за кордоном. Під його кер-вом вони придушували сел. повстання, що відбувалися під час суцільної колективізації сільського господарства, підписував оперативні накази ОДПУ СРСР щодо депортацій розкуркулених сел. родин у віддалені райони країни (див. Ліквідація куркульства як класу), керував
613 МЕНЖИНСЬКИЙ
В.Р. Менжинський.
614 МЕННІНГ
К.О. Меннінг.
підготовкою судових процесів за сфальсифікованими Шахтинською справою 1928, справою «Промпартії» (див. Промислової партії політичний процес 1930), «Трудової селянської партії» справою 1930, справою «Союзного бюро ЦК РСДРП меншовиків» 1931 тощо. Від 1927 — член ЦК ВКП(б). Делегат XV—XVII з’їздів ВКП(б), член ЦВК СРСР. Нагороджений орденом Червоного Прапора. П. від серцевого нападу на дачі «Горки-6» у с. Архангельське Моск. обл. РСФРР. Похований у Москві на Красній площі в Кремлівській стіні. На «право-троцькістського блоку» процесі 1938 колиш. заступника голови ОДПУ Г.Ягоду звинуватили в смерті М. Однак переконливих доказів не було надано. Літ.: Гладков Т., Смирнов М. Менжинский. М., 1969; Залесский К.А. Империя Сталина: Биографический энциклопедический словарь. М., 2000; Мозохин О., Гладков Т. Интеллигент с Лубянки. М., 2005. Р.Ю. Подкур.
гетьмана І.Мазепи та козац. періоду історії України загалом. Переклав англ. мовою та упорядкував твори Т.Шевченка, В.Короленка, О.Толстого, редагував переклади збірок І.Франка, Лесі Українки. П. у м. Плезантвілл (шт. Нью-Джерсі, США). Праці: A study of archaism in Euripides. New York, 1916; Vladimir Korolenko. Birds of heaven, and other stories. New York, 1919 (перекладач); Aleksey Tolstoy. A prince of outlaws. New York, 1927 (перекладач); An Anthology of Czechoslovak poetry. New York, 1929 (co-authors Anna Vostrovsky` Capek, Alois Bohuslav Koukol); Marko the King’s son, hero of the Serbs. New York, 1932; Ivan Franko. New York, 1938; Ukrainian literature: Studies of the leading authors. Jersey City, 1944; Taras Shevchenko, poet of Ukraine: Selected poems. Jersey City, 1945 (передмова та переклад); Soldier of liberty: Casimir Pulaski. New York, 1945; The story of the Ukraine. New York, 1947; Ivan Franko, the poet of Western Ukraine: Selected poems. New York, 1948 (редактор); Outline of Ukrainian History. Winnipeg, 1949; Spirit of Flame: A collection of the works of Lesya Ukrainka. New York, 1950 (редактор); TwentiesCenturies Ukraine. New York, 1951; Anthology of Eighteenth century Russian literature, vol. 1—2. New York, 1951; The Siberian fiasco. New York, 1952; The Forgotten republics. New York, 1952; Russian influence on early America. New York, 1953; Ukraine under the Soviets. New York, 1953; Hetman of Ukraine: Ivan Mazeppa. New York, 1957; A history of the Slavic studies in the United States. Milwaukee, 1957; English tenses and Slavic aspects. Winnipeg, 1959; The history of modern Bulgarian literature. New York, 1960 (with coauthor Roman Smal-Stocki); Europe’s freedom fighter: Taras Shevchenko, 1814—1861: A documentary biography of Ukraine’s poet laureate and national hero. Washington, 1960. Літ: Манінґ К. Нове півстоліття — нові завдання. В кн.: Ювілейний альманах (1894—1944), виданий з нагоди пятьдесятлітнього ювилею Українського народного союзу. Джерзі Сіті, 1944; Dushnyck W. Clarence A. Manning: A Scholar in service of freedom. «The Ukrainian Quarterly», 1972, vol. 28, N. 4. Н.О. Лаас.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЕНЖИНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
