МЕЛЬНИКОВА Ірина Миколаївна (н. 24.10.1918) — історик. Д-р істор. н. (1962), професор (1967), чл.-кор. АН УРСР (1973; з 1991 — АН України, з 1994 — Національна академія наук України). Засл. працівник освіти України (1996), засл. діяч н. і т. України (2002). Н. в м. Мена. 1940 закінчила істор. ф-т Київ. ун-ту. 1941—42 — викл. вузів у Казахстані (у містах Чимкент, нині м. Шимкент, Кзил-Орда, нині м. Кзилорда). 1946 закінчила аспі-
І.М. Мельникова.
600 МЕЛЬНИЦЯ
Мельниця-Подільська. Свято-Михайлівська церква. 1772. Фото початку 21 ст.
рантуру істор. ф-ту Київського ун-ту (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка), захистила канд. дис. на тему: «Політика російського уряду щодо України в 1725— 1740 рр». 1947—59 працювала в Інституті слов’янознавства АН СРСР (Москва) — на посадах вченого секретаря, старшого наукового співробітника. 1948—49 читала спец. курс з історії України на істор. ф-ті Московського університету. Перші ґрунтовні розвідки з історії Чехословаччини, Західної України вміщала в журналах «Ученые записки Института славяноведения», «Вопросы истории», «Новая и новейшая история». Стала автором 3-х розділів фундаментальної праці «Історія Чехословаччини», т. 3, в яких вперше в рад. історіографії дослідила історію Закарпаття у складі Чехословаччини. З 1957 — в Ін-ті історії АН УРСР (з 1991 — Ін-т історії України АН України, з 1994 — Інститут історії України НАН України), де працювала старшим наук. співробітником відділу історії країн нар. демократії (1957—65), зав. відділу історії і міжнар. відносин соціаліст. країн (1965—88), від 1988 — гол. наук. співробітник відділу історії міжнар. зв’язків України. 1962 захистила докторську дисертацію на тему: «Класова боротьба в Чехословаччині у період тимчасової часткової стабілізації капіталізму (1924—1929 рр.)», матеріали якої стали основою фундаментальної монографії «Класова боротьба у Чехословаччині в 1924—1929 рр.». Під кер-вом М. велася науково-теор. розробка важливих напрямів вітчизн. і заг. історії, істор. зв’язків, співробітництва і
дружби народів України і країн Центр. та Пд.-Сх. Європи, міжнар. відносин незалежної Укр. д-ви. Автор понад 200 наук. та науково-популярних праць, серед яких бл. 30 монографій та колективних робіт. Праці М. дістали належну оцінку наук. громадськості в нашій країні й за кордоном, публікувалися в Чехії та Словаччині. Автор розділів з міжнар. проблем історії України в багатотомних «Історії Української РСР», «Історії міст і сіл України», статей в «Українській радянській енциклопедії». Створила школу фахівців з історії та міжнар. відносин країн Центр. та Пд.-Сх. Європи. Під її наук. кер-вом підготовлено бл. 40 канд. і докторських робіт, написано низку колективних та індивідуальних монографій. Виступала на 7—10-му Міжнар. з’їздах славістів. Від 1990-х рр. досліджує актуальні питання міжнар. відносин, зовнішньополіт. діяльності незалежної України, теор. проблеми місця України в європ. історії. 2001 під наук. кер-вом та за особистою участю М. вийшла колективна робота «Україна і Європа (1990—2000 рр.): Анотована історична хроніка» в 2-х частинах, і 2004 — «Зовнішня політика України в умовах глобалізації 1991—2003: Анотована історична хроніка міжнародних відносин». Від 1967 до кінця 1980-х рр. очолювала Наук. координаційну раду АН УРСР з питань історії країн Центр. та Пд.-Сх. Європи. Заст. голови Комісії істориків СРСР і Чехословаччини (1970-ті — кінець 1980-х рр.). Багато років була членом редколегії щорічного збірника «Історичні дослідження: Історія зарубіжних країн», з 1991 — член редколегії міжвідомчого збірника наукових праць «Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки». Лауреат премії АН УРСР ім. Д.Мануїльського (1976). Нагороджена орденами Трудового Червоного Прапора (1967), Дружби народів (1978), Жовтневої революції (1986), кн. Ярослава Мудрого 5-го ст. (2008), Грамотою та Почесною грамотою Президії ВР УРСР (1976, 1982). Відзначена почесними знаками: «Відмінник освіти України» Мін-ва освіти України (1996), «За вклад у спра-
ву дружби» Союзу рад. т-в дружби, почесним знаком 1-го ст. Союзу чехословацько-рад. дружби, «За активну роботу» Всесоюзного т-ва «Знання», Золотою медаллю ім. Я.Пуркіне Брненського ун-ту, медалями ім. Зд.Неєдли, ім. Л.Штура Словац. АН. Праці: История Чехословакии, т. 3. М., 1960 (у співавт.); Классовая борьба в Чехословакии в 1924— 1929 гг. М., 1962; Украинская ССР и зарубежные социалистические страны. К., 1965 (у співавт.); На магістралях дружби і братерства: Участь Української РСР у співробітництві Радянського Союзу з європейськими соціалістичними країнами (1960— 1970). К., 1974 (у співавт.); За дружбу з країною Великого Жовтня: Діяльність товариств дружби з СРСР в європейських соціалістичних країнах. К., 1977 (у співавт.); Породненные социалистическим интернационализмом: Дружественные связи и сотрудничество породненных областей и городов УССР и братских стран социализма. К., 1980 (у співавт.); Сотрудничество общественных организаций стран социализма. К., 1983 (у співавт.); Укрепление братской дружбы и сотрудничества стран социалистического содружества. К., 1987 (у співавт.); Украинско-чехословацкие интернациональные связи. К., 1989 (у співавт.). Літ.: Вшанування члена-кореспондента АН УРСР І.М. Мельникової з нагоди її ювілею. «УІЖ», 1978, № 12; Україна в європейських міжнародних відносинах: Науковий збірник на пошану І.М. Мельникової. К., 1998; Слово про вченого: Ірина Миколаївна Мельникова. В кн.: Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки, вип. 12. К., 2003; Віднянський С., Знаменська М. Вчений, інтелігент, вчитель: Нотатки до славного ювілею члена-кореспондента НАН України І.М.Мельникової. В кн.: Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки, вип. 17. К., 2008. М.В. Знаменська, Н.В. Кривець.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЕЛЬНИКОВА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
