МЕЛЕНСЬКИЙ Андрій Іванович (1766 — січень 1833) — архітектор, представник стилю класицизму, перший київ. міськ. архітектор (1799—1829). Н. в м. Мос-
ква в сім’ї військовослужбовця. Після навчання в Москві у архіт. К. Бланка (від 1775) і згодом в «Експедиції Кремлівського строєнія» (1780—86), де сформувався як майстер-архітектор під впливом В.Баженова й М.Казакова, був відряджений до Санкт-Петербурга. 1787—92 вдосконалював майстерність, працюючи в «Кабінеті її Величності з будівництва палаців» під кер-вом Дж.Кваренгі. Призначений до спеціальної виїзної містобудівної комісії, одержав посаду волин. губернського архітектора і від 1799 працював у Києві. Численні будинки, виконані в стилі довершеного класицизму за проектами М. або споруджені чи перебудовані за його участю та під кервом, понині домінують на багатьох ділянках істор. забудови Києва. Протягом 30 років він керував губернською креслярнею, брав участь у складанні ген. плану Києва (1803—09). Проведені М. містобудівні заходи значною мірою визначили сучасний характер планувальної структури центральної частини міста. Здійснив забудову Подолу після пожежі 1811, наблизивши до природного ландшафту прямокутну планувальну основу, запропоновану В.Гесте. М. належить ідея прокладання важливих магістралей міста, зокрема, Олександрівської (нині вул. Грушевського) та Васильківського шосе (нині вул. Велика Васильківська) й Хрещатика, який у серед. 19 ст. став головною вулицею Києва. 1803—06 на початку Хрещатика побудував перший міський театр (не зберігся). За проектами М. зведено чимало особняків, корпус присутствених місць (1809— 10; не зберігся) на Печерську біля Маріїнського палацу. Тоді ж вперше М. були зроблені детальні обміри палацу для формування гол. міської площі. Серед більше 50-ти визначних архіт. памяток і містобудівних об’єктів, зведених за проектами М.: перший Контрактовий будинок на Подолі (1815—17); пам’ятник на честь повернення Києву магдебурзького права (1802—08); церква Миколи Доброго (1800—07); церква Різдва Пресвятої Богородиці (1810—14); Свято-Воскресенська церква (1820); Свято-
Миколаївська церква-ротонда на Аскольдовій могилі (1810; 1934—36 перебудована на павільйон, 1997 відновлена); будови Київського Свято-Флорівського Вознесенського монастиря (1822—27). 1829 залишив службу за станом здоров’я, але продовжував практику архітектора. П. у м. Київ. Похований на Щекавицькому кладовищі, знищеному за рад. часів (могила не збереглася). Літ.: Новаковская Н.П. Дворцовый ансамбль в Киеве: Памятник архитектуры XVIII—XIX вв. К., 1959; Словник художників України. К., 1973; Асеєв Ю.С. Розповіді про архітектурні скарби. К., 1976; Белоконь С.И. Андрей Иванович Меленский. К 220-летию со дня рождения киевского архитектора А.И. Меленского. К., 1986; Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997; Головні та міські архітектори Києва, 1799—1999: Каталог виставки до 200-річчя введення головного архітектора Києва. К., 1999; Звід пам’яток історії та культури України: м. Київ, кн. 1, ч. 1. К., 1999; Тимофієнко В. Зодчі України кінця ХVIII — початку ХХ століть. К., 1999. Р.І. Бондаренко.
полита Київського, Галицького і всієї Малої Росії Арсенія (Могилянського). Через це 31 січня 1760 Найсвятіший Синод видав указ про взяття М. під арешт. Він був позбавлений архієрейського сану та ієромонашества і засланий до Сибіру в Кондинський Свято-Троїцький монастир під суворий нагляд. Пізніше перебував у кількох ін. монастирях, був духовною особою при рос. флоті. У жовтні 1770 рішенням Найсвятішого Синоду М. поновлений в єпископському сані. 1772 розпорядженням російської імп. Катерини II М. отримав в управління Глухівський монастир, в якому і помер. Літ.: Левицький О. Церковна справа на Запорожжі у XVIII в. В кн.: Записки Українського наукового товариства в Києві, т. 10. К., 1912; Власовський І. Нарис історії Української православної церкви, т. 2. Нью-Йорк, 1977; Лиман І. Церковний устрій Запорозьких Вольностей (1734—1775). Запоріжжя, 1998. І.І. Лиман.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЕЛЕНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
