МЕДВЕДЄВ Юхим Григорович (01.04.1886—11.05.1938) — рад. діяч, перший голова президії ЦВК Рад. України. Н. в м. Бахмут (нині м. Артемівськ) в сім’ї шахтаря. Закінчив 2-класне земське уч-ще, Бахмутське ремісниче уч-ще. Від 1902 працював робітником на з-дах Бахмута, Костянтинівки (нині місто Донец. обл.), Катеринослава (нині м. Дніпропетровськ). 1904 вступив до лав Російської соціал-демократичної робітничої партії. 1917 — член Української соціал-демократичної робітничої партії. Від жовтня 1917 — керівник харків. орг-ції лівих укр. соціал-демократів. За списком більшовиків обраний до Харків. ради робітн. і солдатських депутатів, член її виконкому. 1 грудня 1917 в числі 7 делегатів (3 більшовики, 2 есери, меншовик, лівий укр. соціал-демократ — М.) обраний Харків. радою робітн. і солдатських депутатів на Перший Всеукраїнський з’їзд Рад. 11—12 грудня 1917 цей з’їзд проголосив Україну республікою рад, заявив про її федеративний зв’язок з рад. Росією, обрав вищий законодавчий орган рад. України — ЦВК, до складу якого увійшли 35 більшовиків, 4 лівих есери, меншовик-інтернаціоналіст, лівий укр. соціал-демократ — М. 15 грудня 1917 обраний головою Президії Рад України, як постійного робочого органу ЦВК. За його обранням приховувалася політ. гра кер-ва більшовиків, які намагалися створити враження багатопартійності в органах влади рад. Украї-
ни, їх певної самостійності. Насправді діяльність ЦВК та Народного секретаріату — уряду рад. України спрямовувалася ЦК РСДРП(б). З метою перешкодити дипломатичній діяльності Української Центральної Ради ЦВК призначив делегацію рад. України на чолі з М. на мирних переговорах у Брест-Литовську (нині м. Брест, Білорусь; див. також Брестський мирний договір УНР з державами Четверного союзу 9 лютого 1918). 1 січня 1918 делегацію в Петрограді (нині м. Санкт-Петербург) прийняв голова РНК рад. Росії В.Ленін, який дав детальні інструкції щодо поведінки на переговорах у БрестЛитовську, але там делегації рад. України було відмовлено у визнанні. М. повернувся до України, на Другому Всеукраїнському з’їзді Рад (17—19 березня 1918 в Катеринославі) його знову обрали до ЦВК Рад України, але головою цього органу став більшовик В.Затонський. Від квітня 1918 М. перебував у Москві, 6 липня 1918 вітав І з’їзд КП(б)У від імені Закордонного бюро лівих укр. соціал-демократів, які вступили до складу КП(б)У. З 1918 працював головою електротех. відділу Вищої ради народного господарства 1917—1932, гол. інженером суконної ф-ки в Луганську, зав. відділу Катериносл. ради нар. госп-ва, начальником відділу Харківського паровозобудівного заводу, помічником директора Південнорудного тресту. На поч. 1920-х рр. відійшов від політ. діяльності. 1935 «за революційні заслуги» отримав персональну пенсію респ. значення. 28 січня 1938 заарештований, 11 травня цього ж року засуджений до розстрілу. Страчений. Реабілітований 1957. Літ.: Варгатюк П.Л. Юхим Григорович Медведєв: Біографічний етюд. В кн.: Про минуле — заради майбутнього. К., 1989; Його ж. Перший голова президії ЦВК Рад України: сторінки біографії. «УІЖ», 1989, № 8. В.Ю. Васильєв.
про монастир є спогад про ігумена Саватія, який прийшов до Москви із посольством Б.Хмельницького 1652. Універсалами гетьманів Ю.Хмельницького та П.Тетері підтверджувалися права монастиря на володіння землями та нерухомістю. За свідченнями М.Костомарова, у монастирі було поховано старшого сина гетьмана Б.Хмельницького — Т.Хмельницького. Турец. походи 1677—78 призвели до руйнації Медведівського монастиря. Братія розсіялася, майно було розкрадено. Частині ченців вдалося уникнути загибелі від татар. шабель і зберегти частку монастирських цінностей. 1737 кн. Я.-К.Яблоновський підтвердив права монастиря на угіддя та звільнив його від десятини. У 1760-ті рр. ігумен Віссаріон зумів стримати Медведівський монастир від участі в Коліївщині. Завдяки цьому обитель зберегла свої угіддя, залишалася найзаможнішою з усіх правосл. монастирів польс. Подніпров’я. У віданні ігумена Медведівського монастиря постійно перебував Чигиринський Свято-Троїцький жін. монастир. 1786 Медведівський монастир разом з іншими був переведений у підпорядкування переяслав. єпископа Віктора. 1793 обитель опинилася у віданні Мінської консисторії. Із 1795 до 1797 разом із усіма парафіями Чигиринського пов. монастир потрапив до складу Катериносл. єпархії. Після кардинального реформування межі Київ. єпархії збіглися з межами новоутвореної 1796 Київської губернії. Медведівський монастир знову потрапив у підпорядкування Київ. правосл. митрополії.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Медведєв Юхим Григорович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
