МАРШАЛОК — з 14 ст. одна з найвищих держ. посад у Великому князівстві Литовському (ВКЛ), Короні Польській і Речі Посполитій. У ВКЛ М. земельний головував на засіданнях аристократичної ради при великому князі (пани-рада), з 16 ст. — на соймі (сеймі). Своїх маршалків мали й повітові сеймики (див. Шляхетські сеймики), включаючи й укр. землі. Вони обиралися шляхтою зі свого середовища. М. дворовий очолював шляхту, яка служила при великокнязівському дворі. Символом влади М. була палиця. У Короні Польс. цей центр. уряд з’явився в серед. 14 ст., його обов’язком було кер-во королів. двором. Маршалок Корони Польської (великий коронний М.) головував на засіданнях королів. двору, стежив за дотриманням церемоніалу і порядку судочинства над дворянами (див. також Дворяни господарські). Його заступник — М. надворний.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАРШАЛОК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
