МАРКОВИЧ Яків Михайлович (16.10.1776—29.01.1804) — історик, географ і етнограф. Н. в Пирятинському пов. Полтав. губ. Початкову освіту дістав удома. Навч. в приватному пансіоні в Глухові, університетському благородному пансіоні в Москві (1792 —94). 1794 переїхав у Санкт-Петербург. З 1797 — на військовій службі. З грудня 1797 — перекладач у Колегії закордонних справ. Збирав матеріали для праці про Україну, але видав тільки першу частину під назвою «Записки о Малороссии, ее жителях и произведениях». У ній історія України описана до кінця правління вел. кн. київ. Ярослава Мудрого. Особливий інтерес становлять спроби автора розібратися в проблемах етногенезу українського народу, визнаючи його автохтонність (див. Автохтони). Нац. культурно-побутову своєрідність населення України пояснював визначальною роллю природногеогр. фактора. П. у м. С.-Петербург. Тв.: Записки о Малороссии, ее жителях и произведениях, ч. 1. СПб., 1798. Літ.: Лазаревский А.М. Прежние изыскатели малорусской старины: Яков Михайлович Маркович. «Киевская старина», 1894, № 11; Марченко М.І. Українська історіографія (з давніх часів до середини ХIХ ст.). К., 1959; Нерод В.О. Україна в працях істориків Я.М. Марковича і М.А. Маркевича. В кн.: Історична спадщина у світлі сучасних досліджень: Величко, Маркович, Маркевич, Костомаров, Яворський. К., 1995; Дорошенко Д.І. Огляд української історіографії. К., 1996; Сарбей В.Г. Праця Я.Марковича «Записки о Малороссии, ее жителях и произведениях». «УІЖ», 1999, № 1. Н.О. Герасименко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Маркович Яків Михайлович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
