МАРІУПОЛЬ (1778—79 — Павловськ, 1948—89 — Жданов) — місто обласного підпорядкування Донецької області. Розташов. при впадінні р. Кальміус в Азовське м. Мор. порт. Залізнична станція. Населення — 477,9 тис. осіб (2006). Заснований запороз. козаками на поч. 16 ст. як фортеця Кальміус (від р. Кальміус), яка убезпечувала їх від нападів крим. та ногайських татар. 1611 фортеця Кальміус стала центром Кальміуської паланки Вольностей Війська Запорозького низового. З ліквідацією 1775 Запорозької Січі землі Кальміуської паланки перетворено на Кальміуський повіт Азовської губернії. 1778 поблизу фортеці Кальміус було закладено повітове місто Павловськ, якому у вересні 1779 за розпорядженням генерал-губернатора пд. губерній Рос. імперії кн. Г.Потьомкіна присвоєно назву Маріуполь (Маріанополь). У ході реалізації
Маріуполь. Водонапірна башта. Фото початку 21 ст.
програми царського уряду по переселенню з Кримського ханату християн (греків, вірменів, грузинів та волохів; див. Переселення християнського населення (греків) Кримського ханату до північного Приазов’я 1778—1779) у липні— серпні 1780 в М. прибули грец. переселенці на чолі з митрополитом Готсько-Кафайської єпархії Ігнатієм. З 1784 М. — повітове місто Катеринославського намісництва, з 1796 — Новоросійської губернії, а з 1802 — Катеринославської губернії. Наприкінці 18 — на поч. 19 ст. М. стає важливим торг. осередком Приазов’я, одним з центрів чумацького промислу (див. Чумацтво). Значних темпів пром. розвитку місто набуває з прокладанням 1882 залізниці, яка з’єднала М. з Донецьким басейном та спорудженням 1886—89 глибоководного торг. порту. Близькість донец. вугілля та керченських залізних руд створили сприятливі умови для будва 1896 трубопрокатного, 1899 — металургійного з-дів. Наприкінці 19 ст. в М. стали до ладу з-ди: с.г. машинобудування і чавуноливарний, почали розвиватися харчова пром-сть та підпр-ва буд. матеріалів. У період революції 1905—1907 робітники міста брали участь у Горлівському збройному повстанні 1905. 30 грудня 1917 в М. встановлено рад. владу. Від березня 1918 по вересень 1920 М. перебував у складі Української Народної Республіки, ДонецькоКриворізької Радянської Республіки, Української Держави, УСРР, під контролем Збройних Сил Півдня Росії. Відновлено рад. владу 4 жовтня 1920. Від 1919 М. — у складі Донецької губернії (1925— 30 — центр Маріупольської округи), від 1932 — Донец. (1938—61 — Сталінської) обл. У лютому 1920 в місті організовано краєзнавчий музей, у березні 1920 створено Азовську військову флотилію під командуванням С.Меркулова. У 1930-х рр. М. перетворився на великий центр важкої пром-сті України. У часи рад. індустріалізації в місті споруджено з-ди: трубопрокатний, коксохімічний, металоконструкцій, судноремонтний, радіаторний. 1933 в М. постав один з найбільших в СРСР металургійний комбінат «Азовсталь». У період Другої світової війни в місті діяли підпільні патріотичні групи
під кер-вом О.Штанька, М.Колесової, Д.Ломизова. У жовтні 1948 М. перейменовано на честь його уродженця, рад. держ. і парт. діяча А.Жданова в місто Жданов. Протягом 1966—69 в місті збудовано найбільшу в УРСР агломератну фабрику. У січні 1989 місту повернено первісну назву Маріуполь. 1991 відкрито Маріупольський гуманітарний коледж, 1993 перетворений у гуманітарний ін-т, а з поч. 2005 — у Маріупольський держ. гуманітарний ун-т. Цей вуз, який має широкі зв’язки з грец. громадою як в Україні, так і в Греції, є центром грец. к-ри Приазов’я та всієї України; має 17 кафедр, 6 ф-тів, на яких навчається 2,5 тис. студентів денної та заочної форми навчання. 1997 в М. відкрилося ген. консульство Грец. Республіки. Нині гол. галузями пром-сті М. є металургійна, машинобуд., хім., харчова. Пам’ятки арх-ри: Будинок купецьких зборів (1887), Водонапірна башта (1908—10). У М. народився художник А.Куїнджі. Літ.: Мариуполь и его окрестности. Мариуполь, 1891; Латышев В.В. К начальной истории г. Мариуполя. Одесса, 1914; ІМіС УРСР: Донецька область. К., 1970; Чорногор А.М. До історії заснування м. Жданова. «УІЖ», 1971, № 4; Яруцкий Л. Мариупольская старина. Мариуполь, 1991; Саенко Р. Из истории основания г. Мариуполь. Мариуполь, 1997; История административно-территориального деления Донецкой области 1919—2000 г.: Сборник документов и материалов. Донецк, 2001; Зиновьева В.М. Мариупольское подполье. 1941—1943. Мариуполь, 2002; Савченко А.П. Городу Марии — 225. Мариуполь, 2003; Web: http://www. 0629.com.ua. О.Г. Бажан.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАРІУПОЛЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
