МАНУФАКТУРА (пізньолат. manufactura, від лат. manus — рука та factura — виготовлення) — підприємство, що базується на поділі праці і ручній ремісничій техніці. М. формувалася двома шляхами: 1) об’єднанням в одній майстерні робітників різнорідних самостійних ремесел, через руки яких послідовно проходив продукт від початку аж до його оста-
точного виготовлення (кооперація різнорідних ремісників); 2) об’єднанням у заг. майстерні ремісників, які виконують одну і ту саму або однорідну роботу, з наступним розчленуванням її на часткові операції, закріплювані за окремими робітниками (кооперація однорідних ремісників). У результаті М., з одного боку, вводить у процес вир-ва поділ праці або розвиває його далі, з другого — комбінує ремесла, що були раніше самостійними. М. (незалежно від характеру її вихідного пункту) у своїй кінцевій формі перетворювалася на вироб. механізм, органами якого були люди. У суто організаційному плані вона існувала в трьох формах: централізованій, розсіяній і мішаній. Централізована М. об’єднувала робітників в одній майстерні. У розсіяній М. підприємець постачав ремісникам знаряддя вир-ва та сировину, скуповував у них готову продукцію і збував її. Мішана М. поєднувала виконання окремих вироб. операцій в осн. майстерні з роботою на власника вдома. В усіх своїх формах М. вдосконалювала знаряддя праці, запроваджувала використання як рушійної сили водяної енергії, спрощувала трудові операції, готувала кадри кваліфікованих робітників. Для М. був характерний тісний зв’язок з пром. і торг. капіталом. М., будучи формою великого вир-ва, сприяла збільшенню сусп. продуктивної сили праці. Разом з тим, базуючись на старій ремісничій (ручній) техніці, вона продовжувала співіснувати з попередніми формами пром-сті. Прогрес полягав тільки в тому, що наявність у М. поділу праці в перспективі (у поєднанні з ін. обставинами) створювала матеріальні передумови для подолання ручного вир-ва і заміни його вир-вом машинним. Поділ праці був підготовчою стадією до запровадження великої машинної індустрії (фабрики). Панування М. в економічно розвинутих країнах Зх. Європи припадає на серед. 16 — 2-гу третину 18 ст. Країною класичної форми М. стала Англія. Мануфактурна пром-сть виникла тут після ліквідації кріпацтва, існувала в капіталіст. формі і тим са-
мим уособлювала зростання капіталізму. Одночасно конкретно-істор. обставини в Росії і Україні спричинили те, що мануфактурний період розвитку пром-сті збігся з кріпосницькою епохою. І тому в її межах тут виникли і протягом тривалого часу співіснували різні види мануфактур: капіталіст. та кріпосна (вотчинна, посесійна, казенна; див. Вотчинна промисловість, Посесія, Казенні заводи). Єдине, що було загальним для них, — це складний поділ праці всередині підпр-в. За своєю ж екон. природою вони являли собою категорії прямо протилежного порядку. Так, у капіталіст. М. з’єднання робітників в одній майстерні здійснювалося капіталом; вона з самого початку передбачала вільного найманого робітника, який продає свою робочу силу; заснована вона була, таким чином, на відносинах купівлі-продажу робочої сили, на відносинах екон. залежності; власниками закладів тут виступали підприємці і торговці, які будували своє панування на капіталі та конкуренції. Великим досягненням було те, що капіталіст. М. працювала вже на великий ринок, іноді — на всю націю. Що ж до кріпосної М., то: в основі організації праці в ній лежало кріпосне право (або його залишки; див. Кріпацтво); кріпаки, які в порядку панщини будували мануфактурні підпр-ва (а потім працювали на них), зберігали свої земельні наділи, що служили їм немовби натуральною заробітною платою; функціонувала вона на відносинах особистої залежності виробників; господарі підпр-в були одночасно і заводчиками, і поміщиками, які забезпечували своє панування на монополії і на своєму власницькому праві. У результаті кріпосна (насамперед вотчинна) М. стала своєрідним філіалом кріпосницького помістя, його пром. відгалуженням. Вона являла собою специфічну форму товарного вирва, яка широко використовувала натуральні ресурси маєтків і працю кріпосних селян. У зв’язку з цим відповідним був і вплив різних видів мануфактурних підпр-в на екон. розвиток країни: капіталіст. М. відігравала важливу позитивну роль у поши-
ренні і зміцненні капіталіст. відносин у пром-сті; а от кріпосна М. так або інакше консервувала собою старі, докапіталіст. відносини. В Україні істор. тенденції еволюції протилежних за своєю екон. природою М. найяскравіше проявилися в суконній пром-сті (найрозвинутішій тоді галузі). У 50-х рр. 19 ст., коли феодальнокріпосницька система госп-ва в цілому потрапила в смугу кризи, у суконному вир-ві капіталіст. М. (гол. центром якої тут був посад Клинці Чернігівської губернії; нині місто Брянської обл., РФ) почала посиленими темпами зростати, а кріпосна, навпаки, — інтенсивно занепадати. У результаті напередодні селянської реформи 1861 питома вага Клинців в усьому обсязі мануфактурного суконного вир-ва України досягла 47,5 %. Сел. реформа 1861, скасувавши кріпосне право, справила вирішальний вплив на подальший розвиток цього процесу. Порівняно з простою кооперацією капіталіст. М. мала більш чітко виразніші капіталіст. відносини. Тут вир-во мало більші розміри; очолювали його здебільшого великі капіталісти; різниця між ними і робітниками була досить значною. З розвитком мануфактурного вир-ва збільшувалася залежність робітника від капіталіста. У той же час, виділяючись як архіт. оздоба на екон. будові, широкою основою якої були міське ремесло та сільс. промисли (див. Кустарні промисли), капіталіст. М. не могла ані охопити сусп. вир-во в усьому його обсязі, ані перетворити його докорінно. У 2-й пол. 19 ст. в ряді галузей пром-сті М. існувала як придаток до ф-ки. В історикоекон. плані М. була формою товарного і товарно-капіталістичного виробництва, що передувала фабрично-заводській індустрії (див. Промисловість фабрично-заводська). Літ.: Евгеньев Ф. Сто лет Клинцовской шерстяной промышленности. Клинцы, 1926; Лященко П.І. Історія народного господарства СРСР, т. 1. К., 1951; Полянский Ф.Я. Экономический строй мануфактуры в России XVIII века. М., 1956; Нестеренко О.О. Розвиток промисловості на Україні, ч. 1. К., 1959; Дерев’янкін Т.І. Мануфактура на Україні в кінці XVIII — першій половині XIX ст.: Текстильне виробництво. К., 1960;
Маркс К. Капітал, т. 1, В кн.: Маркс К. і Енгельс Ф. Твори, т. 23. К., 1963; Хромов П.А. Экономическое развитие России: Очерки экономики России с древнейших времен до Великой Октябрьской революции. М., 1967; Ленін В.І. Розвиток капіталізму в Росії. В кн.: Ленін В.І. Повне зібрання творів, т. 3. К., 1970; Історія народного господарства Української РСР, т. 1. К., 1983; Туган-Барановський М.І. Політична економія: Курс популярний. К., 1994; Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV— XVIII ст., т. 3. К., 1998. Т.І. Дерев’янкін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАНУФАКТУРА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
