МАНДРИКА Микита Іванович (28.09.1886—20.08.1979) — літературознавець, публіцист, учений, дипломат, поет, громад. діяч. Д-р права (1925). Н. в м. Київ. Походив з козац. роду. Навч. в Київ. ун-ті. 1914—17 служив у царській армії. 1917 — член Української Центральної Ради. 1919—21 виконував дипломатичні доручення уряду Української Народної Республіки на Далекому Сході, в Китаї, Японії, Грузії, Туреччині. Вищу освіту, яку розпочав на поч. 1900-х у Києві, 1922—25 продовжив у Софійському ун-ті (Болгарія). 1925 в Українському вільному університеті в Празі (Чехословаччина) отримав наук. ступінь д-ра права. Викладав міжнар. право, історію дипломатії. Працював наук. секретарем Укр. соціологічного інституту, за дорученням якого 1928 переїхав до США, 1929 — до Канади. Один з організаторів т-ва «Українське трудове об’єднання», редактор час. «Правда і воля», член редакції і
президент (1970—73) Осередку укр. к-ри і освіти у Вінніпезі. Брав активну участь у створенні і діяльності К-ту українців Канади (див. Конгрес українців Канади) і Української вільної академії наук у Канаді (1970—73 — її президент) та ін. Був редактором серій УВАН у Канаді «Література» та «Українські вчені». Писати вірші почав ще в Україні, з 1905 друкувався. 1907 вийшла у світ збірка «Пісні» двох авторів під псевдонімами Самотнього (О.Грузький) і Гамалії (М.Мандрика). 1917 у Києві була видана його перша індивідуальна збірка «Пісні про Анемону». Окремі поезії друкував у журналах. 1918 назавжди покинув Україну. З 1926 почав регулярно друкувати свої поезії в ж. «Нова Україна». Нова збірка поезій «Мій сад» побачила світ 1941 в Канаді. Серед ін. (усі були видані в Канаді): «Золота осінь» (1958); «Радість» (1959); «Сонцецвіт» (1965); «Вино життя» (1970); «Завершення літа» (1975) та ін. Поеми: «Мазепа» (1960), «Канада» (1961, була одночасно видана двома мовами: укр. і англ.), «Симфонія віків» (1961), «Україна» (1963), «Вік Петлюри» (1966) та ін. М. — один із найпомітніших поетів першої укр. літ. генерації в Канаді. Відомий укр. літературознавець, учений Я.Славутич називав його патріархом укр. поезії в Канаді. М. — автор низки наук. праць, у т. ч. «Національні меншості в міжнародному праві» (1925), «Історія консульського права й інститутів» (1927), «Суспільні антагонізми і їх вплив на історичний процес» (1927), «Теорія господарської дипломатії» (1934), «Теорія економічної демократії» (1934) та ін. Праця «Історія української літератури в Канаді», видана англ. мовою (Вінніпег—Оттава, 1968), була підготовлена за ухвалою й асигнуванням «Комісії століття Канади». Вона є одним із важливих джерел поширення знання про укр. к-ру в англомовному світі та серед укр. молоді, яка не володіє укр. мовою. П. у м. Вінніпег. Літ.: Микита Іванович Мандрика: Ювілейний збірник у відзначення 85річчя його життя та 65-річчя його поетичної, суспільно-поетичної і культурно-наукової діяльності (1886—
1971). Вінніпег, 1973; Ukrainians in North America. Champaign, 1975; «Сучасність», 1979, № 12; «The Ukrainian Quarterly», 1979, N 3; Марунчак М. Біографічний довідник до історії українців Канади. Вінніпег, 1986; Господин А. Творці культури і науки. Вінніпег, 1988; Марунчак М. Історія українців Канади, т. 2. Вінніпег, 1991; Боровик М. Століття українського поселення в Канаді (1891—1991). Монреаль, 1991; Славутич Я. Микита Мандрика. В кн.: Славутич Я. Українська література в Канаді. Едмонтон, 1992; Жила В. Поет, науковець, громадський діяч (до 110–річчя від дня народження Микити Івановича Мандрики). «Нові дні», 1997, січень—лютий; Боднарук І. Нестор українських поетів у Канаді. В кн.: Боднарук І. Між двома світами: Вибрані статті про українських письменників. Донецьк, 1996; Те саме. Web: http://ukrlife.org/main/ cxid/bodnaruk17.htm; Ковальчук О. Мандрика Микита. В кн.: Українські історики ХХ століття: Біобібліографічний довідник: Серія «Українські історики», вип. 2, ч. 2. К., 2004. О.О. Ковальчук.
генерал-лейтенант (1910), командуючий бригадою 37-ї піх. д-зії; Георгій Якимович (1869—1937) — генерал-лейтенант (1917), командуючий військами Омського військ. округу, пом. військ. міністра за добу гетьманату П.Скоропадського, учасник Білого руху. Рід внесений до 2-ї та 3-ї частин Родовідної книги Черніг. губернії. Існують й ін. однойменні роди. Літ.: Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 3. К., 1912. В.В. Томазов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАНДРИКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
