МАКАРІЙ І (р. н. невід. — п. 01.05.1497) — митрополит Київський, Галицький і всієї Русі (1494—97). Про походження Макарія відомостей немає. 1481— 94 — архімандрит Віленського Свято-Троїцького монастиря. По смерті Йони І Глезни Макарія було наречено київ. митрополитом (1494), а наступного року обрано на церк. соборі. Після чого він надіслав до Стамбула посольство на чолі з ченцями Діонісієм і Германом для отримання патріаршого благословення. Посольство повернулося восени 1496 разом із представником константиноп. патріарха Ніфонта Йоасафом і позитивною відповіддю. М. I сприяв зміцненню авторитету митрополичої влади і поліпшенню матеріального стану митрополичої кафедри. Резиденція Макарія розташовувалася у Вільно (нині м.Вільнюс), оскільки у час, коли він стояв на чолі митрополії, відбувалися сильні ординські напади на Україну і зокрема Київ. Довідавшися про черговий напад ординців і спу-
стошення ними Софійського собору, М. I виїхав до Києва. Під час Літургії на Великодньому тижні в с. Стригалово поблизу м. Мозир (нині місто Гомельської обл., Білорусь) він був убитий ординцями. Канонізований на Київському православному церковному соборі 1621. День пам’яті — 1 травня (за ст. ст.). Нині мощі священномученика Макарія лежать у Володимирському соборі Києва. Літ.: Дублянський А. Українські святі. Мюнхен, 1962; Макарий (Булгаков). История русской церкви, т. 5. М., 1996. Ю.А. Мицик.
київ. митрополита (1534), а 1535 був висвячений на цю посаду. Велику увагу приділяв відродженню Галицької єпархії. 1535 призначив на цю кафедру свого намісника Макарія Тучапського, а 1539 висвятив його на галицького єпископа. М. II підтримував правосл. церк. братства, зокрема у Львові, надав відповідні привілеї Успенському, Благовіщенському (1542) і Микільському (1544) братствам. Він домігся також від короля польс. і вел. кн. литов. Сигізмунда I Старого універсалу, яким підтверджувалася грамота 1443 польс. і угор. короля Владислава III щодо прав і привілеїв Правосл. церкви в Польсько-Литов. державі. Проте не зміг ефективно протистояти політиці дискримінації Правосл. церкви, втручанню в її внутр. життя світської влади, натискові католицької церкви та протестантизму. Вірогідно, через похилий вік М. II ще за свого життя 1551 призначив своїм наступником Сильвестра (Белькевича). П. у м. Новогрудок (нині місто Гродненської обл., Білорусь), де, очевидно, й був похований. Літ.: Грушевський М. Історія України-Руси, т. 5. К., 1994; Ульяновський В.І. Історія церкви та релігійної думки в Україні, кн. 1. К., 1994. Ю.А. Мицик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАКАРІЙ І» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
