МАЗЕПА Ісаак Прохорович (16. 08.1884—18.03.1952) — громад., політ. і держ. діяч, публіцист. Н. в с. Костобобрів (нині село Семенівського р-ну Черніг. обл.). Освіту здобув на природничому ф-ті Петерб. ун-ту (1904—10), був активним діячем укр. студентської громади в Санкт-Петербурзі. Від 1905 — член Революційної української партії, 1906 — Української соціал-демократичної робітничої партії, член петерб. осередку УСДРП і редколегії час. «Вільна Україна». 1912— 13 працював агрономом у Нижегородському, від 1914 — Катеринославському губернських земствах (див. Земства). 1917 — член Катериносл. губернської революц. ради, 1918 — член управи Катериносл. губернського земства, організатор вільного козацтва на Катеринославщині. Провідний діяч УСДРП, ред. парт. час. «Наше слово» (Катеринослав (нині м. Дніпропетровськ), 1917—18), «Голос робітника» (1918). У січні 1919 — депутат Трудового конгресу України. Від 9 квітня 1919 — нар. міністр внутр. справ Української Народної Республіки, 27 серпня 1919 — 25 травня 1920 — голова Ради народних міністрів Української Народної Республіки; брав участь у Першому Зимовому поході Армії УНР 1919—1920. У травні—червні 1920 — нар. міністр земельних справ УНР. Від 1920 жив на еміграції у Львові, був ред. час. «Соціалістична думка». Від 1923 — на еміграції в Чехословаччині, професор Української господарської академії в Подєбрадах, Українського соціологічного інституту в Празі. Належав до проводу Закордонної групи Української соціал-демократичної робітничої партії, був членом виконкому Соціаліст. робітн. інтернаціоналу. Від 1945 мешкав в Австрії та Німеччині. Від жовтня 1946 — професор Українського технічногосподарського інституту в
І.П. Мазепа.
426 МАЗЕПИНСТВО
Мюнхені (Баварія). Співзасн. Укр. нац. ради на еміграції (1948), голова уряду УНР на еміграції (1948 — січень 1952; див. Державний центр УНР на еміграції). Засн. Української соціалістичної партії (1950). Публіцистичну спадщину М. становить низка праць, в яких зібрано і систематизовано документи про держ. буд-во в Україні 1917—20, подано ґрунтовний аналіз діяльності політ. партій і діячів національно-визвол. руху. П. у м. Аугсбург (ФРН). Тв.: З історії Української революції 1917—1921, ч. 1—2. Прага, 1930 (у співавт.); Україна в огні і бурі революції. Прага, 1942; Підстави нашого відродження, ч. 1. Б/м, 1946; К., 2003. Літ.: Наріжний С. Українська еміграція, т. 1. Прага, 1942; Феденко П. Ісаак Мазепа. Лондон, 1954; Ісааку Мазепі на вічну пам’ять. Лондон, 1962; Уряди України у ХХ ст.: Науково-документальне видання. К., 2001. Т.С. Осташко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Мазепа Ісаак Прохорович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
