МАДЗІНІ (Mazzini) Джузеппе (22.06.1805—10.03.1872) — італ. мислитель і революціонер, ідеолог і керівник республіканськодемократ. руху в період нац. виз-
волення та об’єднання Італії. Н. в м. Генуя (Італія). Навч. в Генуезькому ун-ті. Політ. діяльність розпочав у лавах карбонаріїв, за що був ув’язнений і потім змушений емігрувати. 1831 заснував у Марселі (Франція) революційно-демократ. т-во «Молода Італія», 1834 у Швейцарії — міжнар. орг-цію республіканців «Молода Європа», які під його проводом вели боротьбу проти абсолютистських режимів (див. Абсолютизм) у різних країнах, в т.ч. в Україні (Одеса, Львів, Київ та ін.). Від 1837 перебував у Лондоні (Велика Британія). М. відіграв провідну роль у революції 1848—49 в Італії (див. Революції 1848—1849 в Європі), був тріумвіром Рим. республіки. Після її падіння повернувся до Лондона, де сформував Європ. демократ. центр. к-т (1850), до якого увійшли емігранти різних країн. 1853 організував Партію дії, яка взяла участь у підготовці військ. експедиції Дж.Гарібальді на італ. Південь (1860), що зумовило масовий рух допомоги визвол. армії і приїзду іноз. волонтерів, зокрема з України. М. сформулював й послідовно відстоював концепцію політ. самостійності національностей, був рішучим противником імперій і панування одних народів над іншими. Вважав слов’ян. рухи найбільш важливими після італійського для побудови нової Європи — об’єднання вільних і незалежних держав. У зв’язку з цим виявляв великий інтерес до визвол. традицій народів Російської імперії, пропагуючи їх на Заході. У своїй праці «Віра і майбутнє» (1835, Берн, Швейцарія) високо оцінював діяльність Б.Хмельницького на чолі національно-визвол. війни укр. народу серед. 17 ст. (див. Національна революція 1648—1676), коли «простолюдини в Литві, Галичині, Україні бурхливо виявляли надію на свободу». У публічних виступах в Англії, присвячених пам’яті борців за свободу, не раз покликався на рух декабристів (див. Декабристів рух в Україні), діяльність Ш.Конарського — свого соратника, керівника таємної оргції «Співдружність польського народу», осередки якої діяли в містах і містечках Правобережної України. Ідеї М. впливали на
формування й перебіг визвол. рухів та утворення нац. д-в і демократ. інституцій у світі в 19— 20 ст. Його вчення знайшло віддзеркалення в ідейно-політ. платформі Кирило-Мефодіївського товариства в питаннях про форми і методи захисту нац. окремішності, досягнення політ. незалежності України, її роль ініціатора визвол. процесів на Слов’янщині. «Принцип національності» та ін. основоположні думки М. позначилися в 1850— 60-х рр. на діяльності ХарківськоКиївського таємного товариства, Укр. центр. к-ту та його керівника А.Красовського, котрий зустрічався з італ. лідером за кордоном. П. у м. Піза (Італія). На значенні мадзіністського досвіду для політ. розвитку українства наголошував М.Драгоманов. Праці М. і його послідовників вивчаються в наук. та навчально-освіт. закладах багатьох країн Європи, Америки, Азії. В Італії здійснено нац. видання творів М. в 117 т. Від 1996 в Пізі на базі ін-ту «Дім Мадзіні» започатковано міжнар. форуми з істор., правознавчих та ін. проблем спадщини М. і її впливу на політ. думку та практику національнодерж. буд-ва у світі. Тв.: Scritti editi ed inediti: Edizione nazionale, vol. 1—106, Nuova serie, vol. 1—11. Imola, 1906—43, 1965—98; Избранные мысли. М., 1905; Деякі перепони революції в Італії. Львів, 1907. Літ.: Mastellone S. Mazzini e la «Giovine Italia» (1831—1834), vol. 1—2. Pisa, 1960; Della Peruta F. Mazzini e i rivoluzionari italiani. Milano, 1974; Varvarcev М. La diffusione del pensiero mazziniano in Ucraina nell’Ottoncento. Pisa, 1996; Варварцев М. Джузеппе Мадзіні, мадзінізм і Україна. К., 2005; Sarti R. Giuseppe Mazzini. Milano, 2006. М.М. Варварцев.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАДЗІНІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
