ЛЮБОМИРСЬКІ (Lubomirscy) — польс. магнатський рід, його осн. земельні володіння з 16 ст. зосереджувалися на укр. землях, гол. чин. у Руському воєводстві та на Поділлі. Щоб надати давності своєму родові, на поч. 18 ст. тогочасні його представники проголосили себе нащадками волин. кн. Давида Ігоровича. Найвідоміші Л.: Себастіян (бл. 1539 — 1613; домігся титулу графа 1595), його син Станіслав (1583— 1649; був воєводою руським 1628—38, воєводою і каштеляном краківським з 1638; від 1647 —
князь «Священної Римської імперії германської нації»); сини Станіслава — Олександр-Міхал (п. 1667; воєвода краківський з 1668) та Єжи-Себастіян (див. Є.-С.Любомирський); сини останнього — Станіслав-Гераклій (1642 —1702) — маршалок великий коронний, автор низки праць з історії Польщі, та Ієронім-Августин (п. 1706) — мальтійський кавалер, фельдмаршал-лейтенант австрійс. армії, учасник Віденської битви 1683, гетьман польний коронний, гетьман великий коронний (1702); Станіслав (1704—93) — воєвода брацлавський і київ.; Юрій (1817—72) — політ. діяч, куратор Оссолінеуму 1847—51 і 1869—72.
Станіслав Любомирський (1583—1649). Портрет 17 ст.
Станіслав-Гераклій Любомирський.
Ієронім-Августин Любомирський. Портрет 19 ст.
Літ.: Inglot S. Archiwum xx. Lubomirskich (Iinia Dubrowienska). Warszawa, 1937; Войтович Л.В. Генеалогія династій Рюриковичів і Гедиміновичів. К., 1993. Л.В. Войтович.
фактор в історичному процесі: Збірник наукових праць. К., 1990; Любомль в історії України і Волині. Луцьк, 2003; Ющук В.Л. Любомль: вічна молодість древнього міста: Історико-краєзнавчий нарис. Луцьк, 2005; Web: www.lubfdm.gov.ua. В.В. Головко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЮБОМИРСЬКІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
