ЛЮБОМИРСЬКИЙ Єжи-Себастіян (20.01.1616—31.01.1667) — держ. і військ. діяч Речі Посполитої, дипломат, граф, князь (з
Є.-С. Любомирський. Портрет 17 ст.
384 ЛЮБОМИРСЬКІ
Герб роду Любомирських.
війська. 1650 став надвірним маршалком і цього ж року дещо пізніше — маршалком великим коронним (1650—64). Відзначився в Берестецькій битві 1651, брав участь у битві під Жванцем (нині село Кам’янець-Подільського р-ну Хмельн. обл.; Жванецька облога 1653), вступив у конфлікт з королем Яном II Казимиром Ваза, бо передбачав поразку польс. війська. Під час цієї кампанії вів переговори під Кам’янцем (нині м. Кам’янець-Подільський) з татар. й укр. представниками. Найбільших успіхів досягнув у боротьбі проти швед. і трансильванських військ у роки «Потопу», зокрема, відзначився в битві під Варкою (8 квітня 1656; нині в Польщі), у кампанії у Великопольщі, розгромив трансильванського кн. Ракоці Дєрдя II під Меджибожем, змусив його підписати тяжкий договір (22 липня 1657) і вийти з антипольс. коаліції. Після цього став гетьманом польним коронним (1657— 67). Разом із С.Потоцьким командував польс. армією, яка вийшла переможницею в битвах під Любарем, Чудновим і с. Слободище (1660; нині всі Житомир. обл.) над рос. військами В.Шереметєва, після чого добився підписання гетьманом Ю.Хмельницьким вигідного для Польщі Слободищенського договору (див. Чуднівський договір 1660). Став одним з вождів магнатської олігархії, очолив рокош проти короля Яна II Казимира Ваза, завдав поразки королів. військам під Монтвами (12 липня 1666; нині в Польщі), після цього було укла-
дено компромісне порозуміння. Через деякий час по 2-му сейму (листопад 1666) був розбитий паралічем і помер. Був двічі одружений. Із Констанцією Лігезянкою з Бібки (р. н. невід. — п. 1648) мав доньку Христину (р. н. і р. с. невід.) та 3-х синів — Станіслава Гераклія (1642—1702), Олександра Міхала (р. н. невід. — п. 1675), Ієроніма Августина (р. н. невід. — п. 1706) та із Барбарою з Тарлів (р. н. невід. — п. 1675; була удовою по Я.Даниловичу; шлюб з Л. уклала 1654) мав доньку Анну Христину (р. н. і р. с. невід.) і 2-х синів — Франциска-Себастіяна (р. н. невід. — п. 1699) і Єжи-Домініка (р. н. невід. — п. 1727; був коронним підстолієм 1695—1702 і коронним підкоморієм 1702—26). Літ.: Urz“dnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: Spisy. K\rnik, 1992; K»aczewski W. Jerzy Sebastian Lubomirski. Wroc»aw—Warszawa—Krak\w, 2002. Ю.А. Мицик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЮБОМИРСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
