ЛУЦЬКИЙ Остап Михайлович (псевдоніми і криптоніми — О.Люнатик, Немирич, О.Л-ий, О-п, Л-й та ін.; 08.11.1883— 08.10.1941) — громад. і політ. діяч, кооператор, поет, критик, перекладач, публіцист. Н. в с. Луки (нині село Самбірського
р-ну Львів. обл.). Навч. в г-зіях міст Бучач, Станіслав (нині м. Івано-Франківськ), Самбір. Вищу освіту здобував у Львів., Празькому, Краківському ун-тах. Студіював право, філософію, літературу. У Кракові познайомився з В.Стефаником і Б.Лепким. 1903 оприлюднив збірку поезій «Без маски», а 1905 — «З моїх днів». 1906 став одним з організаторів літ. групи «Молода муза», надрукував поетичну збірку «В такі хвилі». Від 1907 (і до 1914) був співредактором газ. «Буковина». Написав кілька літературнокритичних статей, присвячених літ. процесові кінця 19 — поч. 20 ст. Виступав як активний поборник модерністських напрямів у літературі. Займався перекладами з чеської, болг., польс., франц., рос. мов. 1910 став одним з організаторів об’єднання сільс. кредитових кооперативів на Буковині «Селянська хата», був членом її дирекції. У роки Першої світової війни служив у австрійс. армії, 1918 був ад’ютантом архікнязя Вільгельма фон Габсбурга-Льотрінгена. З початком українськопольської війни 1918—1919 став сотником Української Галицької армії, потому служив нач. штабу 4-ї Золочівської бригади, був старшиною генштабу Армії Української Народної Республіки, забезпечував, зокрема, зв’язок Гол. отамана Армії УНР С.Петлюри з Нач. Польс. д-ви Ю.-К.Пілсудським. По завершенні війни мешкав на Стрийщині, став одним із провідників укр. кооп. руху в Галичині. 1928—39 — голова дирекції Ревізійного союзу укр. кооператорів, водночас від 1930 — голова ради «Центросоюзу». Займався також політ. діяльністю. Був членом ЦК Українського національно-демократичного об’єднання. 1928—35 — посол (депутат) польс. сейму, 1935—39 — сенатор. Писав статті на екон. й суспільні теми. Виступав за нормалізацію українсько-польських відносин. Після введення військ Червоної армії (див. Радянська армія) на західноукр. землі (див. Возз’єднання українських земель в єдиній державі) 2 жовтня 1939 заарештований у Львові органами НКВС.
П. у концтаборі поблизу м. Котлас Архангельської обл., РФ, місце поховання не відоме. У Вроцлавському архіві (Польща) зберігається рукописна збірка його перекладів зарубіжної поезії, названа ним самим «Ex libris». Літ.: Качор А. Остап Луцький: (пам’яті визначного українського громадського діяча). Вінніпег, 1952; Витанович І. Історія українського кооперативного руху. Нью-Йорк, 1964; Остап Луцький і сучасники: Листи до О.Кобилянської і І.Франка та інші забуті сторінки. Нью-Йорк—Торонто, 1994; Погребенник Ф. Остап Луцький. «ЛУ», 1999, 25 березня; Гречанюк А. Остап Луцький — літературний критик (на матеріалі газети «Буковина»). «Біблія і культура», 2002, вип. 4. О.І. Луцький.
XIV століть: Дослідження. Тексти. Львів, 2004. В.В. Пришляк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Луцький Остап Михайлович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
