У ході заг. наступу польс. військ на землі, що 1648 стали підвладними Б.Хмельницькому, польний гетьман литов. кн. Я.Радзивілл (згідно з задумом, він мав завдати удар укр. гетьманові з тилу) після перемоги литовців 17 (7) червня 1649 під м-ком Загалле (нині село Гомельської обл., Білорусь) вирушив на Київ. 23 (13) липня він зупинився з військом (10—11 тис. осіб зі слугами при кількох десятках гармат) табором (див. Ваґенбург) між м. Лоєв (нині с-ще міськ. типу Гомельської обл.) і р. Лоєвка (бас. Дніпра).
План битви під Лоєвим. Гравюра 17 ст.
258 ЛОЄК
Є. Лоєк.
Б.Хмельницький, щоб не допустити вторгнення литов. війська в Україну, направив проти нього на чолі 10 тис. вояків гетьмана наказного С.-М.Кричевського. Останній бл. 8 (28 червня) липня вступив до м. Чорнобиль і з’єднався там із 7,5 тис. вояків козац. полків. Звідти вирушив у похід з 15 тис. осіб (по дорозі до нього приєдналося 5 тис. повстанців). 24 (14) липня його військо переправилося через р. Прип’ять (прит. Дніпра), а 29 (19) зайняло м-ко Холмеч (нині село Гомельської обл.). Увечері 30 (20) С.-М.Кричевський на чолі 10 тис. кіннотників (позаду рухався обоз з піхотою) рушив далі, вночі зробив обхідний маневр і ранком 31 (21) липня вийшов до литов. табору й блискавично його атакував. Спочатку перебіг битви складався на користь українців, і кн. Я.Радзивілл почав схилятися до думки про необхідність відступу до м. Рєчиця (нині місто Гомельської обл.). Саме в той час у спину нападаючим вдарили понад 2 тис. литовців, які повернулися з роз’їзду. Вояки правого крила разом із С.-М.Кричевським відступили до лісу й там звели табір, а лівого крила — майже всі полягли. Обоз із піхотою литовці розбили на підході до Лоєва. Підрозділи полк. С.Пободайла (він стояв біля гирла р. Сож, прит. Дніпра) не змогли надати належної допомоги С.М.Кричевському, тому, відбивши три приступи литовців, українці вночі відступили. Сам С.М.Кричевський, вважаючи себе винним за поразку й будучи двічі пораненим, наказав залишити себе на місці табору. Там його і знайшли литовці. Кн. Я.Радзивілл розпорядився надати С.М.Кричевському мед. допомогу, але останній від неї відмовився і невдовзі помер. Зазнавши в Л.б. значних втрат, кн. Я.Радзивілл вирішив не продовжувати похід на Україну. Літ.: Kotlubaj E. тycie Janusza Radziwilla. Wilno—Witebsk, 1859; LipiЅski W. Stanis»aw Micha» Krzyczewski. Z dziej\w Ukrainy. Kij\w. MCMXII (1912); Переяславський О. Лоїв—Loiv. Каліш, 1935; Липинський В. Участь шляхти у великому українському повстанні під проводом Богдана Хмельницького. В кн.: Липинський В. Твори, т. 2. Філяделфія, 1980; Капустянський М. Козачі війни. В кн.: Історія українського війська (від княжих часів до
20-х років ХХ ст.). Львів, 1992; Грушевський М. Історія України-Руси, т. 8, ч. 3. К., 1995; Сергійчук В. Армія Богдана Хмельницького. К., 1996; Стороженко І.С. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у Визвольній війні українського народу середини XVII століття, кн. 1: Воєнні дії 1648—1652 рр. Дніпропетровськ, 1996; Serczyk W.A. Na p»oncej Ukrainie. Dzieje Kozaczyzny 1648—1651. Warszawa, 1998; Степанков В. Михайло (Станіслав) Кричевський. В кн.: Полководці Війська Запорозького: Історичні портрети, кн. 1. К., 1998; Biernacki W. Powstanie Chmielnickiego: Dzialania wojenne na Litwie w latach 1648—1649. Zabrze, 2006. В.С. Степанков.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛОЄВСЬКА БИТВА 1649» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
